Коміссарова Марія Іванівна

Коміссарова Марія Іванівна
Народилася	16 (29) липня 1900[2]
Померла	28 серпня 1994(1994-08-28)[1] (94 роки) або 28 липня 1994(1994-07-28)[2][3] (93 роки)  Санкт-Петербург, Росія
Поховання	Комаровське селищне кладовище
Діяльність	письменниця, поетеса
Заклад	Російська національна бібліотека[3]
Роки активності	з 1928

Марі́я Іва́нівна Комісса́рова (рос. Мария Ивановна Комиссарова; *22 липня 1900(19000722), с. Андреєвське, нині Костромська область, Російська імперія — 28 липня 1994, Санкт-Петербург, Росія) — російська поетеса, перекладачка. Дружина М. Л. Брауна. Премія імені Максима Рильського (1982).

Закінчила Ленінградський педагогічний інститут (1927).

Член ради з української літератури Спілки письменників СРСР.

Друкувалася від 1923 року.

У 1960–70-х роках відкрито підтримала О. Солженіцина.

Марія Коміссарова — авторка книг:

• «Первопуток» (1928);
• «Переправа» (1932);
• «Встреча» (1936);
• «Лиза Чайкина: Поэма» (1955; 1986);
• «Стихи о Ленинграде» (1967);
• «Ожидание встречи» (1973);
• «Всем расстояниям вопреки» (1979; усі — Ленінград);
• «Еще не вечер» (Москва, 1981);
• «Избран­ное» (Ленинград, 1984).

Один з головних образів у творчості — «мала батьківщина» Кострома як уособлення Росії.

На слова Коміссарової створені пісні, зокрема «Урал-богатырь», «Уральская партизанская».

Переклала деякі твори українських (Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, П. Тичини, М. Рильсь­кого, В. Сосюри, А. Малишка, П. Воронька, Д. Павличка) і білоруських поетів.

Переклади М. Коміссарової Шев­ченкових поезій («Лилея», «И вы­рос я на чужбине», «В той Ека­терины», «В воскресенье не гуляла», «Закувала кукушка», «На Пасху, на соломе») вміщено у російських виданнях його творів.

Про роботу над перекладами розпо­віла в статті «Огни большой поэзии» (1960), «Его бессмертие» («Ли­­те­ратура и жизнь», 1961, 10 мар­та) і «Солнце украинской поэ­зии» (1961).

М. І. Коміссарова присвятила вірші Т. Шевченкові («Великое слово Тараса», 1961; «Тебе, Украина!», 1964), Лесі Українці, І. Франкові, П. Тичині, В. Сосюрі, М. Рильському, М. Бажану, Л. Первомай­ському.

Брала активну участь в оргагізації Меморіальної майстерні-музею Т. Шевченка в Ленінграді, літературних вечорів і ювілейних вшанувань його пам'яті. У складі делегації ленінградських письменників приїздила в Україну для участі в заходах до 100-річчя від дня смерті й 150-річчя від дня народження Кобзаря. Виступала з привітанням на 10-й наук. Шевченківській конференції (1961).

Окремі твори К. пе­­реклали М. Рильський, П. Тичина, Д. Павличко, І. Драч, Л. Забашта, Т. Коломієць та інші.

• Машкова К. Є. Коміссарова Марія Іванівна [Архівовано 24 листопада 2020 у Wayback Machine.] / Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2025. — ISBN 966-02-2074-X.
• Сарана Ф. «Мені особливо близь­ка й дорога…» // ЛУ. 1974, 2 серп.
• Кащук Н. Голос вірного друга // Коміссарова М. Дарунок. К., 1978
• Филиппов Г. «Срываю дни с календаря…» // Звезда. 1984. № 8. (рос.)

1. ↑ ^{а б} Русская литература XX века. Прозаики, поэты, драматурги / под ред. Н. Н. Скатов — 2005. — С. 241–242. — ISBN 5-94848-262-6
   d:Track:Q124467367d:Track:Q124518167d:Track:Q4421639
2. ↑ ^{а б в} Литераторы Санкт-Петербурга. ХХ век / под ред. О. В. Богданова
   d:Track:Q124670547d:Track:Q108611244
3. ↑ ^{а б в} Сотрудники Российской национальной библиотеки
   d:Track:Q125019793