Попович Євген Оксентович
Євге́н Оксентович Попо́вич (25 червня 1930, Межиріч, Канівський район, Шевченківська округа, нині — Черкаська область — 6 липня 2007, Київ) — український перекладач, філолог-германіст. БіографіяНародився 25 червня 1930 року в селі Межиріч Канівського району Черкаської області. Закінчив Канівське педагогічне училище (1951), Київський університет (1956). За фахом — філолог-германіст. Працював журналістом (1956—1957), редактором та старшим редактором видавництва «Веселка» (1957—1967). З 1967 року — на перекладацькій роботі. Перекладав українською прозові твори німецькомовних письменників, німецькомовні твори Ольги Кобилянської. Член Спілки письменників України з 1968 року. Лауреат літературної премії України імені Максима Рильського та премії імені Миколи Лукаша.  Дев'ять видатних романів ХХ століття Г. Белля, М. Вальзера, Г. Гессе, М. фон дер Грюна, Ф. Кафки, Е. М. Ремарка, Й. Рота, М. Фріша, Е. Юнгера, перекладені Євгеном Поповичем з німецької мови, було опубліковано у 1960—1977 роках на сторінках журналу «Всесвіт» 2006 року Попович передав свою бібліотеку до фондів НаУКМА. В останні роки життя страждав на захворювання нирок, переніс декілька операцій[1]. Помер на 78-му році життя 6 липня 2007 року. Похований разом з дружиною на Байковому кладовищі у Києві (ділянка № 49а). Дружина Євгена Поповича — Ольга Сенюк, також перекладачка, — переклала зі шведської Сельму Лаґерлеф, Астрід Ліндґрен. Нагороди
Переклади
ПриміткиОкремі публікації
Джерела
Див. також
|
||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
