«Що легше — написати достойний текст чи гідно перекласти його? Хтозна… Іноді здається, що світові письменники ледве встигають писати для Петра Таращука: на його „бойовому рахунку“ понад 90 перекладів, і за жоден йому поки що не довелося червоніти». (відома письменниця Люко Дашвар про перекладацьку діяльність Петра Таращука)[3]
Інтерпретував українською низку наукових праць: «Історія західної філософії» Б. Рассела, «Національна ідентичність» Е. Сміта, «Вступ до психоаналізу» З. Фройда, «Сексуальна політика» К. Мілет, твори А. Тойнбі, Й. Шумпетера, П. Лейленда.
З дітьми
П'єсу «Калігула» А. Камю в перекладі Петра Таращука ставили на сцені декілька театрів України (у театрі імені Івана Франка в Києві - з 2022 року, вже другий сезон поспіль), п'єсу «Носороги» Е. Йонеско в перекладі Таращука ставлять в театрі імені Івана Франка з вересня 2014 року.
Критики відзначають[4], що Петро Таращук блискуче й до нюансів розуміє оригінал, користується найновішими принципамиперекладацької теорії та практики. Говорять про його системність у виборі праць для перекладання, перекладацьку культуру, високі вимоги до підбору потрібного слова. В перекладах йому вдається зберегти стилістичну особливість оригіналу — переклад читається невимушено, мова звучить по-сучасному.[5].
Кількість перекладених Таращуком творів зарубіжних письменників вже давно більша за 100.
У 2010 році Петро Таращук одержав премію ім. Григорія Сковороди — відзнаку Посольства Франції в Україні за найкращий переклад із французької мови українською творів Самюеля Беккета «Малон умирає. Несказанний» (Юніверс, 2009) і Антуана де Сент-Екзюпері «Цитадель» (Видавництво Жупанського, 2010), в 2012 став лауреатом премії ім. Максима Рильського за переклад із французької книжок Антуана де Сент-Екзюпері «Записники» і «Цитадель» (Київ: Видавництво Жупанського,2009-2010 рр.), а 2023 року Петро Таращук отримав премію ім. Григорія Кочура за найкращий поетичний переклад: переклад українською мовою твору Кретьєна де Труа «Ланселот, або Лицар Воза» (видавництво «Навчальна книга — Богдан», Тернопіль, 2021 рік).
Улітку 2016 року перебував у німецькому центрі для перекладачів «Європейський колегіум перекладачів» (нім. Europäisches Übersetzer-Kollegium, EÜK) у Штралені, де переклав збірку новел Стефана Цвайґа «Зоряні миті людства».[6]
Узимку 2017 Таращук був одним з 11 переможців конкурсу на здобуття резидентського гранту «Написи. Перекладач у русі» (нім. «Schriftzüge. Übersetzer in Bewegung») у розмірі 2000 CHF від Інституту Ґете в Москві.[7] Відповідно до умов цього гранту з 27 листопада по 22 грудня 2017 року Таращук працював над українським перекладом роману німецького письменника Альфреда Дебліна «Гори, океани та велетні» в Будинку перекладачів Лорен у швейцарському селі Вернетхаузен поблизу від Цюриха.[7]
Кафка Ф. Голодомайстер // «Молодь України».— 1990.— 23 жовтня.
Цвейг С. Марія Антуанетта // Цвейг С. Марія Антуанетта. Магеллан.— К.: Дніпро, 1991.
Ніцше Ф. Жадання влади // «Людина і світ». — 1991.— № 7—12.
Ніцше Ф. Жадання влади // Ніцше Ф. Так казав Заратустра. Жадання влади.— К.: Основи—Дніпро, 1993.
Фройд З. Вступ до психоаналізу (фрагменти) // «Слово і час».— 1995.— № 5-6, 7-8.
Шухардт Е., Копелєв Л. Голоси дітей Чорнобиля.— К.: Либідь, 1996.
Фройд З. Вступ до психоаналізу.— К.: Основи, 1998.
Кафка Ф. Голодомайстер // «Кур'єр Кривбасу».— 1998.— № 2.
Кафка Ф. Перше горе.— Жіночка.— Співачка Жозефіна, або Мишачий народ // «Всесвіт».— 1998.— № 5-6.
Кафка Ф. Процес (роман плюс чотири раніше вже опубліковані оповідання).— К.: Юніверс, 1998.
Цвайґ С. Жозеф Фуше. — К.: Основи, 2000.
Адорно Т. Теорія естетики. — К.: Основи, 2002.
Ніцше Ф. Жадання влади // Ніцше Ф. Жадання влади. — К.: Основи, 2003.
Кафка Ф. Процес // Кафка Ф. Вибране. — К.: Генеза, 2003.
Геґель Ґ. В. Ф. Феноменологія духу. ― К.: Основи, 2004.
Шлінк Б. Читець.― К.: Основи, 2005.
Домер Елізабет. Максі з серцем домовика.― К.: Пульсари, 2006.
Кафка Ф. Процес (роман). Голодомайстер, Жіночка, Співачка Жозефіна, або Мишачий народ, Перше горе (оповідання).― Харків: Фоліо, 2006.
Цвайґ С. Марія Антуанетта. ― К.: Основи, 2007.
Функе К. Чорнильна смерть.― Вінниця: Теза, 2010.
Макс Фріш. Нехай мене звуть Гантенбайн. ― Х.: Фоліо, 2010.
Яусс Ганс-Рудольф. Досвід естетичного сприйняття і літературна герменевтика. ― К.: Основи, 2011 (50 % твору).
Кафка Ф. Процес (роман), Голодомайстер, Жіночка, Співачка Жозефіна, або Мишачий народ, Перше горе (оповідання) // Кафка Ф. Твори.― К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2012.
↑Ракетоносець — бойовий надводний корабель, підводний човен або літак, що мають на своєму борту ракети з необхідним для їхнього запуску обладнанням. (Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 445.)
↑У випадку, коли переклад твору іноземного письменника публікували
в Україні кілька видавництв, ім'я та прізвище письменника
подано згідно з прийнятими в даному видавництві нормами правопису.
Ці книги — майже всі є перекладами Петра Таращука
Джерела
З-над Божої ріки. Літературний біобібліографічний словник Вінниччини / Упорядкування і загальна редакція А. М. Подолинного. Вінниця: Континент-ПРИМ, 2001.- 408 стор.
Атанайя Та. Перекладач Петро Таращук: «Не можу стверджувати, ніби я жрець у храмі набоковіани…» // Друг читача.- 2010.- № 1.-С. 12.
Булкіна І. Петро ТАРАЩУК: «Не культури борються між собою, а культуру використовують як інструмент боротьби» // Хрещатик.- 2009.- № 158 (3604)