Крушельницький Остап Антонович

Крушельницький Остап Антонович
Крушельницький Остап Антонович
	Остап Крушельницький. Львів, 1933
Народився	26 березня 1913 ; Городенка, Королівство Галичини та Володимирії, Цислейтанія, Австро-Угорщина
Помер	1937 ; Сандармох, Повенецьке міське поселенняd, Медвеж'єгорський район, Карельська АРСР, РРФСР, СРСР
Поховання	Сандармох
Діяльність	журналіст
Батько	Крушельницький Антін Владиславович
Мати	Крушельницька Марія Степанівна
Брати, сестри	Крушельницький Іван Антонович, Крушельницька Володимира Антонівна, Крушельницький Богдан Антонович і Крушельницький Тарас Антонович
	; ; Медіафайли у Вікісховищі ;

Оста́п Анто́нович Крушельни́цький (26 березня 1913, Городенка — 1937, Сандармох, Карелія) — український дослідник кіно, журналіст. Член родини Крушельницьких, знищеної органами НКВД СРСР.

Життєпис

Докладніше: Крушельницькі (рід)

Остап був наймолодшим сином Антіна Крушельницького та його дружини Марії Крушельницької. Мав трьох братів: Івана, Богдана, Тараса, а також сестру Володимиру. Його племінницями є Лариса Крушельницька і Марія Крушельницька.

Остап разом із більшістю своєї великої родини в 1934 році переїхав з Галичини — зони окупації Польщі, до східної України — зони окупації СРСР. Викладав німецьку мову в Інституті променергетики. Того ж року заарештований НКВД у справі «Об'єднання українських націоналістів».

Окрема нарада при НКВД СРСР 10 квітня 1935 року ухвалила вирок за ст. 54-8 КК УРСР — 5 років виправно-трудових таборів. Відбував покарання в Соловках (політізолятор Кремля, табірний пункт Анзер).

Восени 1937-го розстріляний (як і його батько і брат Богдан) в карельському урочищі Сандармох (поблизу м. Медвеж'єгорськ, Карелія, РФ).

Реабілітований прокуратурою Харківської області 21 вересня 1989 року.

Зі спогадів Лариси Крушельницької

	Хто знає, ким би став у майбутньому Остап Крушельницький? Він дуже цікавився кіномистецтвом. У 17 років уже друкувався у журналі «Кіно». Аж дивно, наскільки поважно й розумно трактував він уже тоді роль документального любительського кіно у фіксації історії. Окремі його замітки появлялися і в журналі «Світло і тінь», одним із редакторів якого був небіж по сестрі Діда Антона — Юліан Дорош, відомий уже тоді фотограф і кінооператор.
— З книжки «Рубали ліс».