Крушельницький Богдан Антонович

Богдан Антонович Крушельницький
Богдан Антонович Крушельницький
	Богдан Крушельницький (Прага, 1932)
Народився	1906; Станиславів, нині Івано-Франківськ
Помер	3 листопада 1937; Сандормох (поблизу м. Медвеж'єгорськ, Карелія, РФ); ·розстріляний
Поховання	Сандармох
Національність	українець
Діяльність	економіст, педагог
Батько	Крушельницький Антін Владиславович
Мати	Крушельницька Марія Степанівна
Родичі	Антін Крушельницький,; Володимира Крушельницька,; Іван Крушельницький,; Тарас Крушельницький,; Остап Крушельницький,; Лариса Крушельницька,; Марія Крушельницька
Брати, сестри	Крушельницький Іван Антонович, Крушельницька Володимира Антонівна, Крушельницький Остап Антонович і Крушельницький Тарас Антонович
У шлюбі з	Наталя Мельник
	; ; Медіафайли у Вікісховищі ;

Богда́н Анто́нович Крушельни́цький (1906, Станиславів, нині Івано-Франківськ — 3 листопада 1937, Сандармох, Карелія) — український економіст, педагог. Брат Володимири Крушельницької, Івана Крушельницького, Тараса Крушельницького й Остапа Крушельницького. Стрийко (дядько) Лариси Крушельницької та Марії Тарасівни Крушельницької.

Жертва сталінського терору.

Життєпис

Докладніше: Крушельницькі (рід)

Народився в місті Станиславів (нині місто Івано-Франківськ) у сім'ї Антіна Крушельницького та Марії Крушельницької. Навчався в Українській господарській академії в Подєбрадах і Карловому університеті в Празі (Чехословаччина). Вивчав економіку аграрного виробництва. Одружився з Наталею Мельник, донькою професора Карлового університету — Валеріана Мельника. 1930 р. у часописі «Нові шляхи» (т. 7) вмістив розвідку «Реконструкція та раціоналізація промисловості України». Автор підручника з матеріальної економіки.

У травні 1934 року разом з дружиною та іншими членами родини виїхав в УРСР, де на той час жили його сестра та брат Іван. У Харкові працював у НДІ тваринництва.

Після арешту в листопаді 1934 року його братів Тараса та Івана, у грудні цього ж року також заарештований разом з сестрою. 26 березня 1935 року Особлива нарада при НКВС СРСР засудила його до 5 років позбавлення волі у таборах ГУЛАГ CCCP. Відбував покарання в Біломорсько-Балтійському таборі — на Соловках.

Постановою окремої трійки Управління НКВД СРСР по Ленінградській області від 9 жовтня 1937 року дістав найвищу кару (розстріл). Вивезений з островів з великим етапом в'язнів Соловецької тюрми і страчений 3 листопада 1937 року в урочищі Сандармох, що лежить поблизу Повенецької затоки Онезького озера, більш як за 15 км від робітничого селища Медвежа Гора (нині Медвеж'єгорськ, Республіка Карелія, РФ).

Реабілітований ще в комуністичні часи — Харківським обласним судом 19 грудня 1958 року.