Кучер Олександр Миколайович
Олекса́ндр Микола́йович Ку́чер (нар. 22 жовтня 1982, Київ) — український футболіст, що виступав на позиції захисника. Виступав за національну збірну України. Заслужений майстер спорту України. Після завершення кар'єри гравця — футбольний тренер. Клубна кар'єраПочинав спортивну кар'єру в клубі «Атлет» (Київ). Продовжував свої кроки на молодіжному рівні у структурі київського «Динамо»[4]. На професійному рівні почав грати у 2000 році у харківському «Арсеналі». Там він провів 3 роки. Зіграв 59 матчів і забив 5 голів. 2003 став гравцем донецького «Металурга». У тому ж році Олександра відправили в оренду до Вірменії в єреванський «Бананц». За вірменський клуб він зіграв 17 матчів і забив 3 м'ячі. У 2004 році гравець провів за «Металург» 9 матчів, після чого покинув клуб. 2004 року захисник приєднався до «Металіста». 2005 року Кучер перейшов до харківського «Арсеналу», за який провів 12 матчів, після чого повернувся до «Металіста» і виступав за цей клуб до 2006 року. 28 серпня 2005 року в матчі проти «Чорноморця» оформив «дубль». 17 травня 2006 року[5] підписав контракт із донецьким «Шахтарем». Дебютний матч зіграв проти свого колишнього клубу — «Металіста», вийшовши на заміну. Зіграв у фіналі Кубка УЄФА 2009 року, в якому «Шахтар» переміг бременський «Вердер» та першим серед українських команд за часи незалежності виграв європейський трофей. Після цього отримав звання заслуженого майстра спорту України. У всеукраїнському дербі проти «Динамо» в 2012 році оформив «дубль». 11 березня 2015 року отримав найшвидшу в історії Ліги Чемпіонів УЄФА червону картку — на 3-й хвилині матчу проти «Баварії». 1 червня 2017 року після закінчення терміну дії контракту гравець покинув «Шахтар»[6]. У 2019 році грав за львівські «Карпати», після чого завершив кар'єру гравця[7].  Міжнародна кар'єраДебютував за збірну 15 серпня 2006 року у товариському матчі проти Азербайджану. Перший гол у міжнародній кар'єрі забив вже 11 жовтня того ж року у матчі кваліфікації до чемпіонату Європи 2008 у ворота збірної Шотландії, реалізувавши подачу В'ячеслава Свідерського з кутового прапорця. У складі збірної брав участь у чемпіонатах Європи 2012 і 2016 років. Грав за збірну протягом 11 років, зігравши у сумі 57 матчів й забивши 2 голи. Останнім матчем стала товариська зустріч 6 червня 2017 року зі збірною Мальти, в якій Кучер вийшов на поле в основному складі й був замінений Сергієм Кривцовим у перерві між таймами. Тренерська кар'єраУ березні 2020 року закінчив кар'єру гравця[8]. Згодом у липні 2020 року був призначений на посаду головного тренера новоствореного «Металу»[9], який у червні наступного року було перейменовано на «Металіст»[10]. У липні 2022 року став головним тренером «Дніпра-1», перейшовши до дніпровського клубу з «Металіста» разом зі своїм помічником Юрієм Ушмаєвим, віцепрезидентом харківського клубу Євгеном Красніковим, спортивним директором клубу Папою Гує, селекціонером Жадером да Сілва і шістьма футболістами — Владиславом Рибаком, Володимиром Танчиком, Сергієм Горбуновим, Едуардом Сарапієм, Русланом Бабенком та капітаном команди Фаресом Балулі[11][12][13][14][15]. Статистика клубних виступів
Досягнення«Шахтар»:
Примітки
Посилання Вікіцитати містять висловлювання від або про: Кучер Олександр Миколайович
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
