Кінематограф Норвегії

Першим фільмом, знятим на території Норвегії, була короткометражка «Fiskerlivets farer» («Небезпеки рибальського життя»), створена у 1907 році на основі сюжету про рибалок.^[1]

У 1931 році Танкред Ібсен (онук драматурга Генріка Ібсена) представив перший у Норвегії повнометражний звуковий фільм — «Велике хрещення». Упродовж 1930-х років Ібсен домінував у норвезькому кіновиробництві. Він був найпопулярнішим режисером країни того періоду, знімав переважно мелодрами, стилістично подібні до голлівудських. Іншим відомим режисером того часу був Лейф Сіндінг.

На початку XXI століття кілька норвезьких режисерів поїхали до Голлівуду, щоб знімати фільми й здобути досвід у виробництві незалежного кіно. До 2011 року в Норвегії було випущено майже 900 фільмів, третина з яких — за останні 15 років.^[2]

Нагороди

Еквівалентом Оскару є Amanda award, який представлений на щорічному фестивалі Норвезького кіно в Гаугесунні. Була створена в 1985 році. Премія Amanda award представлена у наступних категоріях: кращий норвезький фільм, кращий режисер, краща чоловічий актор, краща жіноча актриса, кращий фільм для дітей та молоді, кращий сценарій, кращий короткометражний фільм, кращий Документальний фільм (однак, документальний фільм також може виграти премію Найкращий фільм, Найкращий іноземний фільм і почесну нагороду.

Документальний фільм «Кон-Тікі», зроблений Туром Хеєрдалом, отримав Оскар за документальну особливість на 24-й премії нагородження Оскар у 1951 році. Це єдиний фільм в історії Норвегії, що виграв Оскар. У 2006 році норвезько-канадський анімаційний короткометражний фільм «Данський поет» режисера норвежця Торила Коува та адаптована норвезька легенда Лівом Ульманном, виграв премію «Оскар» за найкращий анімаційний короткометражний фільм і став другим норвезьким фільмом, який отримав премію «Оскар».

З 2013 р. п'ять фільмів з Норвегії були номіновані на премію за найкращий фільм на іноземних мовах: «Дев'ять житів» (1957), «Провідник» (1987), «Елінг» (2001) і «Кон-Тікі» (2012), «Інша сторона Неділі» (1996).

Актори

Режисери

Історія

В 1920-ті роки знімались переважно екранізації літературних творів. У 1921 році знятий фільм «Соки землі» — перша норвезька літературна екранізація Кнута Гамсуна^[3].

Фільми «Вимушена посадка», «Дев'ять життів», «Оточення» зняті норвезьким режисером А. Скоуеном. Фільм «Дев'ять життів» у 1957 році був номінований на премію «Оскар» як найкращий фільм іноземною мовою.

В 1968 році кінематографісти Норвегії у союзі із СРСР зняли спільно фільм «Усього одне життя» (норв. Bare et liv – Historien om Fridtjof Nansen) (режисер C. Мікаелян) про життя Фрітьйофа Нансена.

В 1985 році вийшов ще один спільний фільм — «І на камінні ростуть дерева» (режисери: Станіслав Ростоцький і Кнут Андерсен, кіностудії Norsk Film A/S і ім. М. Горького).

Файл:Kon-Tiki.jpg

Пліт «Кон-Тікі» в океані. Тур Хеєрдал виграв Оскар за найкращий документальний фільм у 1951 за фільм «Кон-Тікі». У сюжет фільму лягла його подорож на зробленому за інкськими традиціями плоті і яка мала на меті довести спорідненість Полінезійців і Південно-Американців. Хоч довести це не вдалось проте фільм вийшов чудовий.

Кінофестивалі

Кіношколи

Кіношколи включають:

Норвезька кіношкола у Ліллегаммер.

Інші альтернативи для більш теоретичної вищої освіти у галузі кіно включають:

Бакалавр у кіно- і телевізійному виробництві в Бергенському університеті.
Бакалавр у галузі кінознавства в Норвезького інституту природничих і технічних наук.

Існує ще кілька приватних коледжів де існують кіностудії:

Дослідження в кіно- та телевізійному виробництві в Інституті Noroff
Дослідження кіно- та телевізійного виробництва в Північний інститут навчання та студії (NISS)
Дослідження в кіно- та телевізійному виробництві в Westerdals Школи Зв'язку.