Кіровський завод (станція метро)

Кіровський завод
Кіровський завод
	Петербурзький метрополітен Кіровсько-Виборзька лінія
Загальні дані
Тип	колонна трипрогінна глибокого закладення
Глибина закладення	50 м
Кількість	1
Тип	острівна
Форма	пряма
Дата відкриття	15 листопада 1955
Архітектор(и)	О. К. Андрєєв
Архітектор(и) вестибюлів	О. К. Андрєєв
Інженер(и)-конструктор(и)	О. В. Іванова
Виходи до	проспект Стачєк, вулиця Васі Алексєєва
Код станції	КР

59°52′46″ пн. ш. 30°15′42″ сх. д. / 59.87944° пн. ш. 30.26167° сх. д. / 59.87944; 30.26167

1 Кіровсько-Виборзька лінія

Легенда

ТЧ-4 «Північне»

Оборотний тупик

Дев'яткіно

Громадянський проспект

Муринський струмок

Оборотний тупик

Академічна

задєл під СЗГ

Політехнічна

Площа Мужності

Дистанція «Розмиву»

Оборотний тупик

Нева

Технологічний інститут

Обвідний канал

Красненька

Оборотний тупик

Кіровський завод (рос. Кировский завод) — станція Петербурзького метрополітену, Кіровсько-Виборзької лінії. Відкрита 15 листопада 1955, між станціями «Нарвська» і «Автово», у складі першої черги метрополітену «Автово» - «Площа Повстання». Названа через близькість до території Кіровського заводу.

У перспективі планується відкриття переходу на станцію «Путіловська» Красносєльсько-Калінінської лінії при її пуску.

Вестибюлі і пересадки

Павільйон станції виконаний за проектом архітектора О. К. Андрєєва, інженера О. В. Іванової розташовується на розі вулиці Васі Алексєєва і проспекту Стачєк. Павільйон виконаний в характерному для того часу класичному стилі, своїми обрисами нагадуючи давньогрецький храм, до якого веде широкі гранітні сходи. Прямокутник будівлі утворюють 44 доричні колони з канелюрами .

Похилий хід (вихід зі станції), має три ескалатора , розташований в північному торці станції.

Технічна характеристика

«Конструкція станції» — колонна трипрогінна глибокого закладення (глибина закладення— 44 м). Підземний зал виконаний за проектом архітектора О. К. Андрєєва і інженера О. В. Іванової. Вперше для тунелєбудування, в конструкції станції замість сталевих колон поставлені колони, змонтовані з коритоподібних чавунних тюбінгів.

Діаметр тунелів, ведучих до станції «Кіровський завод» від станції «Автово» складає не 5,5 метрів, як діаметр інших тунелів першої черги, а 6 метрів , як у Москві.

На перегоні від станції «Кіровський завод» до станції «Нарвська» є оборотний тупик. Цей перегін має максимальну відстань на першій ділянці метро — 2,5 км^[1].

У 2008, проведено ремонт станційних колій із застосуванням «безшпальної» технології.

Листопад 2012 — лютий 2013, проведено ремонт ескалаторів.

Оздоблення

Тема оздоблення станції — розвиток соціалістичної індустрії.

Підземний зал станції оздоблено димчасто-сірим кавказьким мармуром «Сванетія». 31 пара колон, збудованих в два довгі ряди і з'єднаних пологими арками, організують перспективу станції своїм чітким ритмом. Вершину кожної колони прикрашає відлитий з алюмінію горельєфний картуш з індустріальною емблемою. Карбування і часткове полірування надають горельєфам вид срібних. 32 пари картушів (перший від входу на станцію встановлено на краю стіни) присвячені чотирьом основам важкої індустрії: електрифікації, кам'яновугільної, нафтової і металургійної промисловості.

Вперше для оформлення станцій метрополітену застосовано «люверсне освітлення». (Люверс — наскрізну решітку, що складається зі смуг органічного скла.) За нею на певній відстані вмонтовані лампи «денного світла», і їх випромінювання нібито просівається крізь квадратні отвори решітки, створюючи рівне, спокійне освітлення. М'яке, розсіяне світло струмує зверху, з квадратних світлових плафонів, прорізаних в стелі. Створюється ілюзія, що нагорі, за зведеннями, знаходиться відкрите небо. Станом на 2007, органічне скло люверсів знято.

У жовтні 2012, асфальтове покриття на платформах стали замінювати на гранітне.