Лісова (станція метро, Санкт-Петербург)

Лісова
Лісова
	Петербурзький метрополітен Кіровсько-Виборзька лінія
Загальні дані
Тип	колонна трисклепінна глибокого закладення
Глибина закладення	~ 64 м
Кількість	1
Тип	острівна
Форма	пряма
Дата відкриття	22 квітня 1975
Архітектор(и)	А. И. Прибульский (рос.), В. В. Ганкевич (рос.)
Архітектор(и) вестибюлів	А. С. Гецкин (рос.), В. П. Шувалова (рос.), Н. И. Згодько (рос.)
Інженер(и)-конструктор(и)	Э. Л. Надёжный (рос.), И. Х. Целолихина (рос.), С. П. Щукин (рос.)
Виходи до	Кантемировська вулиця
Час відкриття	5:42
Час закриття	0:33
Код станції	ЛЕ

59°59′05″ пн. ш. 30°20′39″ сх. д. / 59.98472° пн. ш. 30.34417° сх. д. / 59.98472; 30.34417

1 Кіровсько-Виборзька лінія

Легенда

ТЧ-4 «Північне»

Оборотний тупик

Дев'яткіно

Громадянський проспект

Муринський струмок

Оборотний тупик

Академічна

задєл під СЗГ

Політехнічна

Площа Мужності

Дистанція «Розмиву»

Оборотний тупик

Нева

Технологічний інститут

Обвідний канал

Красненька

Оборотний тупик

Лісова (рос. Лесная) — станція Кіровсько-Виборзької лінії Петербурзького метрополітену, розташована між станціями «Виборзька» і «Площа Мужності».

Відкрита 22 квітня 1975 року у складі ділянки «Площа Леніна»-«Лісова». Станція названа через розташування на осі Лісового проспекту.

Технічна характеристика

Конструкція станції — колонна трисклепінна глибокого закладення (глибина закладення — 64 м)

Вестибюлі та пересадки

Вихід у місто — на Кантемировську, Парголовську вулицю, до Лісового проспекту.

Колійний розвиток

Станція без колійного розвитку.

Так як станція була кінцевою Кіровсько-Виборзької лінії з 22 квітня по 31 грудня 1975 р., за нею знаходився з'їзд , який при продовженні лінії було розібрано, відновлено на час розмиву і після його ліквідації знову демонтовано. Перегін «Лісова» - «Площа Мужності» у 1995 р. було затоплено, у зв'язку з чим тунелі були пройдені заново, перед їх відкриттям з 5 червня 2004 станція закрилася на час демонтажу стрілочних переводів та закриття входів в старі тунелі.

Оздоблення

Кольорове рішення станції: підлога оздоблена сірим гранітом, колони, оздоблені білим мармуром «коєлга», проектуються на зеленому тлі опуклим керамічним оздобленням колійних стін, що породжує асоціації, пов'язані з назвою станції. Цій ідеї служить і умовна скульптура «Сонце» в її торці, підсвічена зсередини (під час розмиву підсвічування не працювало).

Перекриття стелі наземного вестибюля споруджено із застосуванням металевих балок, що з'єднані між собою у вигляді трикутників і квадратів. У вестибюлі над ескалаторним ходом є балкон, відкритий для проходу пасажирів. У 2004 році було проведено реконструкцію, в ході якої нижній ряд вікон був закритий декоративним каменем.