Лавришівське євангеліє


Лавришівське євангеліє

Мініатюра «Архангел Михаїл»
Назва:	Лавришівське євангеліє
Дата створення:	XIII–XIV століття
Обсяг:	183 аркуші
Розміри:
Тип документа:	рукопис з мініатюрами
Предмет:	євангеліє повний апракос
Галерея:
Бібліотека:	Бібліотека Чорторийських, Краків, Польща

Лавришівське євангеліє або Лаврашівське євангеліє — рукописна пергаментна пам'ятка української мови XIII—XIV століть^[1]^[2], багато ілюстроване євангеліє апракос. Створене в якомусь з волинських скрипторіїв^[3]^[4], ширше — галицько-волинських^[5]^[6]^[7]^[8], на замовлення, як гадають, литовського князя Войшелка Міндовговича^[6]^[9]. Поряд з традиційним києво-візантійським стилем, в мініатюрах євангелія помітний вплив тогочасного стилю й іконографії^[10]. Питання локалізації місця створення Лавришівського євангелія залишається дискусійним. Український мистецтвознавець Іларіон Свєнціцький вважав, що пам'ятка білоруського походження^[11]. В іншій праці І. Свєнціцький зауважує, що Євангеліє «писане на пограничу з північними говорами України»^[12]. Лавришівський монастир, за місце створення євангелія, називають сучасні білоруські дослідники^[9]^[13].

За сучасними науковими відомостями, польськими вченими подано короткі описи кодексу як рукопису галицько-волинського походження: А. Наумовим, А. Кашлей та Є. Остапчуком — з датуванням останньою чвертю XIII ст.^[14]^[15]. У ґрунтовній монографічній праці Ю. Шевельова 2004 р. відзначено в Лавришівському Євангелії фонетичні та граматичні риси півдня Русі^[16]. До української книжкової спадщини відносив Євангеліє й В. Німчук^[17]. Часом його написання учений обережно визначав ХІІІ–XIV ст., а також указував на такі особливості давньоукраїнської мови в церковнослов'янському тексті рукопису, як «ѣ» > «і» («свѣдитель»), вторинний («новий») «ѣ» на місці «е» в новозакритих складах («камѣнь», «оучѣньє») та ін.^[18]

Знаний діалектолог, історик мови Віктор Мойсієнко разом із палеографом Людмилою Гнатенко працюючи з оригіналом пам'ятки у Кракові, віднайшов незаперечні особливості українського тексту на сторінках Євангелія, адже писарі зобразили живу тогочасну українську вимову, в Євангеліє потрапило багато особливостей, притаманних українській мові^[19].

Примітки

↑ Німчук В. В. Лаврашівське євангеліє // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2009. — 790 с.
↑ Мойсієнко В. М. Лавришівське Євангеліє. Повернення (В. Мойсієнко) / Телекомпания Глас. — 3 лип. 2019 р.
↑ Александрович В. С. Образотворче та декоративно-ужиткове мистецтво // Історія української культури. — Том 2: Українська культура XIII — першої половини XVII століть. — Київ, 2001. [Архівовано 26 жовтня 2012 у Wayback Machine.] (Перевірено 12 листопада 2012)
↑ Флоря Б. Н. Владимиро-Волынская епархия. Книгописание // Православная энциклопедия. — 2004. — Т. 8. — С. 731. (рос.)
↑ Попова О. С. Галицко-волынские миниатюры раннего XIII века: К вопросу о взаимоотношениях русского и византийского искусства // Древнерусское искусство: Художественная культура домонгольской Руси. — Москва, 1972. — С. 289—315; Попова О. С. Византийские и древнерусские миниатюры. — Москва, 2003. — ISBN 5-85759-233-X. (рос.)
↑ ^а ^б Smorąg Różycka M. Ewangeliarz Ławryszewski… — S. 115—116.
↑ Лосева О. В. Русские месяцесловы. — Москва, 2001. — ISBN 5-88451-107-8 (рос.)
↑ Вікторія Любащенко. До питання про зведений каталог християнських рукописів Галицько-Волинської держави (історіографічний аспект) // Княжа доба: історія і культура. — 2008. — Вип. 2. — С. 167—193.
↑ ^а ^б Семянчук А. Лаўрышаўскае Евангелле // Silva rerum nova: Штудыі ў гонар 70-годдзя Георгія Я. Галенчанкі. — Вільня; Мінск, 2009. — С. 236—246. (біл.)
↑ Пуцько В. Г. Візантійсько-київська спадщина в культурному розвитку Великого князівства Литовського // Український історичний журнал. — № 5. — 1998. — С. 121.
↑ Свенцицкий И. С. Лаврашевское Евангелие начала XIV вѣка: Палеографическо-грамматическое описаніе // Извѣстія отдѣленія русскаго языка и словесности Императорской Академіи Наукъ. — 1913. — Т. 18, кн. 1. — С. 206—228. (рос.); Свенціцькій І. Нариси з історії української мови. — Львів, 1920.
↑ Свенцицький І. Новосадський апостол (опис рукопису XIV в.) // Записки Наукового товариства імені Шевченка. Т. CXXVI–CXXVII [Архівовано 25 квітня 2015 у Wayback Machine.]. – Львів, 1918. — С. 162.
↑ Лабынцев Ю. А. Литовская кирилловская письменность XIII—XV вв. в контексте кирилло-мефодиевской традиции Великого княжества Литовского // Studia Russica. — Budapest, 1999. — T. 17. — S. 52. (рос.)
↑ Rękopisy cerkiewnosłowiańskie w Polsce: Katalog / A. Naumow, A. Kaszlej. Kraków, 2004, s. 69, № 145. (Kraków, 2002).
↑ Ostapczuk J. Cerkiewno-słowiańskie rękopisy Ewangelii w Polsce [Архівовано 6 липня 2019 у Wayback Machine.] // Ku Słowu, ku Kościołowi, ku światu. Księga pamiątkowa oﬁarowana Arcybiskupowi Jeremiaszowi (Janowi Anchimiukowi) w 70. rocznicę urodzin. 2013. S. 200, 202.
↑ Шевельов Ю. Історична фонологія української мови; перекл. з англійської С. Вакуленка, А. Даниленка. — Харків: Акта, 2004. — С. 279.
↑ Німчук В. В. Пам'ятки української мови [Архівовано 22 липня 2019 у Wayback Machine.] // Українська мова. Енциклопедія. Київ, 2004. С. 454.
↑ Лавришівське Євангеліє XIV століття. Видання факсимільного типу. Дослідження. К. : Горобець, 2018. Гнатенко Л. Лавришівське Євангеліє — пам'ятка литовсько-руської книжної писемності та історії. С. 381—396.
↑ Лекція Віктора Мойсієнко «Лавришівське Євангеліє XIII—XIV ст. : пам'ятка литовсько-руська, білоруська чи українська?», 28 вересня 2018 р. [Архівовано 18 червня 2019 у Wayback Machine.] / Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки

Джерела та література

Електронна копія сканованого Лавришівського Євангелія.
Лавришівське Євангеліє XIV століття. Видання факсимільного типу. Дослідження. — К. : Горобець, 2018. — 468 с., іл.
Лаврашівське євангеліє // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3. — Т. 4. — Париж; Нью-Йорк, 1962. — С. 1250.
Любащенко Вікторія. Церковні рукописи Галицько-Волинської Русі XII—XIV століть: спроба узагальнення (закінчення) [Архівовано 23 листопада 2018 у Wayback Machine.] // Княжа доба: історія і культура. — Львів, 2011. — Вип. 5. (Перевірено 13 серпня 2019)
Німчук В. Лавришівське євангеліє, Лаврашівське євангеліє // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 11. — ISBN 978-966-00-1028-1.
Попова О. С. Русская книжная миниатюра XI—XV веков // Древнерусское искусство. Рукописная книга. — 1983. — Сб. 3. (рос.)
Свенцицкий И. С. Лаврашевское Евангелие начала XIV вѣка: Палеографическо-грамматическое описаніе // Извѣстія отдѣленія русскаго языка и словесности Императорской Академіи Наукъ. — 1913. — Т. 18, кн. 1. — С. 206—228. (рос.)
Friedelówna Teresa. Ewangeliarz Ławryszewski. Monografia zabytku. — Wrocław; Warszawa; Kraków; Gdańsk. — 1974. (пол.)
Molè W. Miniatury Ewangeliarza Ławryszewskiego nr 2097 w Muzeum ks. Czartoryskich w Krakowie // Sprawozdania z posiedzeń Akademii Umiejętności. — Kraków, 1927. — № 31. — Zesz. 2. (пол.)
Smorąg Różycka Małgorzata. Ewangeliarz Ławryszewski. — Kraków, 1999. (пол.)