Миколаївка (Миколаївська сільська громада, Синельниківський район)
Микола́ївка — село в Україні, центр Миколаївської сільської громади Синельниківського району Дніпропетровської області. Кількість осіб, які проживають в с. Миколаївка Синельниківського району Дніпропетровської області, складає 3884 чоловік. Кількість дітей на даний час уточнюється. При визначенні кількості враховувались особи, з місцевою реєстрацією та правом на волевиявлення через вибори, референдуми та інші форми безпосередньої демократії, згідно ст. 69 Конституції України. Орган місцевого самоврядування — Миколаївська сільська рада. Географія_%D0%BC%D0%BE%D0%BD%D1%83%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82.jpg) Село Миколаївка знаходиться на лівому березі річки Самара, у яку впадає річка Лозова. Вище за течією на відстані 7 км розташоване селище Петропавлівка, нижче за течією на відстані 4 км розташоване село Дмитрівка, на протилежному березі — села Катеринівка та Петрівка. Через село проходять автомобільна дорога М04 (E50) і залізниця, станції Миколаївка-Донецька і платформа 73 км. Походження назвиНа території України 90 населених пунктів з назвою Миколаївка. В даному випадку назва походить від імені святителя Миколая Чудотворця, у честь якого і був освячений перший храм тодішньої Микільської слободи. Історія18 сторіччяПоселення знаходиться на лівому березі річки Самара і засновано в 1776 році, як слобода Микільська. Говорячи про генезис цієї слободи, єпископ-історик Феодосій (Макаревський) у своїй фундаментальній праці «Матеріали для історико-статистичного опису Катеринославської єпархії» пише: «Слобода Микільська при річці Самарі, багатолюдна з населенням заможним, знаходиться в Павлоградському повіті у 2-му благочинницькому окрузі. Заснування слободи і початкове заселення її цілком належали Азовському губернатору В. О. Черткову. Він особисто вибрав місце для слободи і вказав перших поселенців її. За його розпорядженням Бахмутський козацький полк, що знаходився в старому місті Тор (нині Слов'янськ, заштатне місто Харківської губернії) перейменований в Луганський пікінерний полк і переселений на нове місце. Оскільки Бахмутський козацький полк належав до церкви Миколаївської, складав разом зі своїми сім'ями прихід, то і новонаселяєму місцевість велено було іменувати воїнською Микольською слободою Луганського пікінерного полку. Так в 1776 році утворилася слобода Микільська!». На самому початку свого заснування в слободі проживало більше 600 чоловік. На новому місці при будівництві будинків і дворів пікінери діяли загальними силами, дружно і одностайно. Багатолюдному суспільству християнському, збільшеному і вихованому під керівництвом церкви, важко і прикро було довго залишатися без церкви і священика. Виборні від суспільства вахмістр Кирило Колесников, Павло Колесников і Фатей Ситніков на початку 1778 з'явились особисто до губернатора Черткова, та просили його про перенесення в слободу Микільську їх парафіяльної Миколаївської церкви, яку "предки їх побудували, а вони самі від надлишків своїх багато жертвували і благоукрашали її ". Після наведених Торською воєводською канцелярією довідок виявилося, що в місті Торі існує три церкви: дерев'яна Микільська, яку просили перенести переселенці, дерев'яна Введенська і кам'яна трьох престольна Воскресенська, будівництво якої закінчувалося. 4 лютого 1779 року В. О. Чертков просив благословення в архієпископа Слов'янського і Херсонського Євгенія (Булгаріса) на перенесення церкви. В цей же час відставний пікінер Олексій Безкровний особисто пояснив губернатору, що при Микільській церкві в місті Тор він залишив 300 бджолиних церковних вуликів, які без його догляду і нагляду пропадають, і просив дозволу губернатора негайно перевезти вулики в слободу Микільську. Це прохання губернатор теж передав архієрею. А виборні Фотій Ситніков і Кирило Колесников клопотали у правлячого архієрея про переведення в Микільську слободу одного з двох священиків Микільської церкви Івана Мухіна «для преподаянія народу християнських треб». Незабаром Азовський губернатор В. О. Чертков представив Преосвященному Євгену законним порядком складений і затверджений план на 120 десятин землі, відведений для майбутнього причта слободи Микільської. Бахмутське духовне Правління підтвердило і засвідчило вірність відомостей про число церков і про кількість жителів в місті Тор. Павлівське духовне Правління представило Консисторії відомості про переселенців слободи Микільської: парафіяльних дворів до 200, а жителів обох статей до півтори тисячі душ, і, як висновок, повідомляло про те, що «обійтися слобожанам без церкви рішуче неможливо». До подання було докладено письмові зобов'язання і підписи обивателів слободи Микільської про те, що церква з міста Тор в Микільську вони перевезуть і поставлять на власні гроші, "благоукрасят її пристойно і забезпечать достатньо всім необхідним: іконами, книгами і одяганнями; доставлятимуть удосталь віск і ладан, вино і єлей і не допустять застарілості". 9 квітня 1780 року Слов'янською духовною консисторією було визначено перенесення церкви і передача 300 вуликів церковних бджіл. У тому ж році 26 липня Павловським протопопом Феодором Тісаревскім церква «соборна, за церковним чиноположенням, закладена до споруди». 15 травня 1781 року видана Святительська благословительна грамота на освячення, а 25 травня присутній Павловського духовного правління священник Яків Соколовський звершив освячення храму. Першим священником в слободу був призначений вийшовий з Польщі священник Карп Митницький. 19 сторіччяЗа даними 1859 року Миколаївка (інша зава Микільське) була державним селом. Тут була 1 православна церква, 1 ярмарок, базари, 626 подвірь, 4296 мешканців з перевагою росіян[1] Відомості, що збереглися в «Довіднику Катеринославської єпархії за 1908 рік», говорять про те, що: «… Миколаївська церква побудована в 1780 році, старанням і коштами прихожан, дерев'яна, однопрестольна. Бібліотека — 295 томів, 191 назва. У 1895 році була відкрита церковно-приходська школа (48 хлопчиків і 25 дівчаток) на кошти товариства, відділення училищної ради, церкви і на пожертвування попечителя. Загальна кількість дворів у парафії — 951. Кількість прихожан — 3806 чоловічої статі та 3595 — жіночої. Наявний особовий склад: священик Іоаким Петров (48 років); священик Іоанн Адріашенко (29 років); штатний диякон Архип Коваленко (37 років)». 20 сторіччяУ 1917 році село отримало нове найменування — Миколаївка. У 1929 році храм було закрито, в 1934 році будівлю, крім сторожки і дзвіниці, зруйновано. Під час німецько-радянської війни священик Василь Покаржевський здійснював богослужіння в переобладнаній сторожці. З 1950 по 1962 рік настоятелем храму був протоієрей Михайло Скалозубов. У 1963 році храм було знову закрито. В березні 1991 року з благословення єпископа Дніпропетровського і Запорізького Гліба прихід було відроджено. Настоятелем призначено священика Василя Висоцького, який невтомною працею разом з благодійниками та парафіянами перетворив занедбаний будинок початкової школи, переданий в безоплатне користування, і відтворив храм з куполами та дзвіницею. 21 сторіччя16 жовтня 2004 митрополит Дніпропетровський і Павлоградський Іриней освятили храм на честь святителя Миколая Чудотворця. Регент у церкві з 1992—1996 р. Місюра Віра, 1996—2013 рр. Хандрига Марія, 2013-серпень 2014 р. Олексій, з 2014 р. по теперішній час Бабенко Віра. З 2006 року по теперішній час при церкві відкрито Воскресну школу. Першим вчителем до 2011 р. була Олена Кукуяшна, з 2011 по теперішній час Вдовіченко Світлана та Ткаченко Олександр. У 2011 році починає свою роботу в церкві Ієрей Ігор Висоцький. У 2013 році протоієрею Василю Висоцькому митрополит Дніпропетровський і Павлоградський Іриней, вручають митру за заслуги у роботі церкви. У 2013 році від митрополита Дніпропетровського і Павлоградського Іринея за наполегливу працю в церкві грамоти отримали Запорожченко Катерина, Василенко Любов, Бабенко Віра, Сербін Микола, Вдовіченко Світлана, Місюра Олександр. У 2014 році в зв'язку з антитерористичною операцією почали роботи волонтери села, а саме: Касян Людмила Миколаївна, Єрмак Наталя Миколаївна, Переверзєва Валентина Вікторівна. Волонтери збирають кошти нашим воїнам і печуть пироги для військових і доправляють в зону проведення АТО. 28 березня 2017 року Миколаївка разом з селами Миколаївської сільської ради утворили Об'єднану територіальну громаду (ОТГ) шляхом об'єднання з Васильківською, та Петрівською сільськими радами Петропавлівського району. До складу ОТГ входять селище Васильківське та 10 сіл: Запоріжжя, Катеринівка, Кунінова, Маломиколаївка, Мар'їна Роща, Миколаївка, Новопричепилівка, Петрівка, Русакове, Сидоренко. НаселенняМоваРозподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[2]:
Економіка
Об'єкти соціальної сфери
Пам'яткиПоблизу села розташовані ландшафтні заказники загальнодержавного значення Петропавлівські лимани та Мар'їн гай. Примітки
Література
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
_%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0.jpg)
Portal di Ensiklopedia Dunia
