Новопавлівка (Синельниківський район)
Новопа́влівка — село в Україні, адміністративний центр Новопавлівської сільської громади Синельниківського району Дніпропетровської області. Населення — близько 2000 осіб (станом на 13 лютого 2025 року). ГеографіяСело Новопавлівка розташоване у східній частині області на межі з Донецькою областю, за 130 км від обласного центру та 70 км від Донецька, на березі річки Солона, вище за течією на відстані 5 км розташоване сусіднє село Мар'ївка, нижче за течією на відстані 3 км розташоване село Філія. Через село пролягає автошлях територіального значення Т 0428. ІсторіяНа території села виявлено скарб бронзових виробів епохи пізньої бронзи (XII століття до н. е.). На місці сучасного поселення ще у 1680-х роках XVII століття існували зимівники запорізьких козаків. Після ліквідації Запорізької Січі тут була заснована військова слобода Павлівка. У 1780—1781 роках за наказом губернатора Азовської губернії на місці слободи планувалось заснувати місто Павлівськ, але згодом спорудження міста було перенесене до іншої місцевості, а слобода отримала назву Новопавлівка. Станом на 1886 рік в селі, центрі Новопавлівської волості Павлоградського повіту Катеринославської губернії, мешкало 3765 осіб, налічувалось 628 домогосподарств, існували православна церква, каплиця, школа, 10 лавок, 2 рейнських погреби, 3 винних комори, проходило 4 ярмарки на рік та базари щонеділі[1]. У сусідньому селі Підгородному, мешкало 4 396 осіб, налічувалось 681 подвір'я, були православна церква, каплиця, школа. За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 5668 осіб (2765 чоловічої статі та 2903 — жіночої), з яких 5511 — православної віри[2]. Серед учасників повстання на броненосці «Потьомкін» був уродженець Новопавлівки матрос С. С. Бойко. Після повернення у 1905 році з Румунії на батьківщину його заарештували і засудили на два роки каторжних робіт. Повернувшись, мешкав під наглядом поліції у рідному селі. У зв'язку з 50-річчям повстання у 1955 році нагороджений орденом Червоної Зірки. На початку 1918 року, після встановлення радянської окупації, в Новопавлівці було створено волосний ревком, який очолював селянин-бідняк П. В. Шовкун. У серпні 1920 року розпочав роботу комітет незаможних селян, його головою на той час був С. Філоненко. Комнезам розподілив між селянами 11 тис. га землі в тому числі 2 тис. га, відібраних у місцевих заможних селян та середняків. У 1922 році в селі утворився партійний осередок. 1924 року за свідченням очевидців в межах села Павлівка в бік сіл Муравка та Комінтерн було зафіксовано падіння метеориту, на місці якого було споруджено капличку. Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 988 жителів села[3]. В період німецької окупації село зазнало великих руйнувань. Німецькі окупанти знищили майже всі колгоспні будівлі і спалили більше 300 будинків. Центр села бомбардували. Загальна сума збитків, заподіяних окупантами Новопавлівці, перевищувала 20 млн крб. 1957 року село Підгородне приєднане до Новопавлівка[4]. До 2016 року село було адміністративним центром Новопавлівської сільської ради. 12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 709-р від «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Дніпропетровської області», затверджено склад Новопавлівської сільської громади[5]. 19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Межівського району, село увійшло до складу новоутвореного Синельниківського району[6]. Внаслідок повномасштабного російського вторгнення в Україну село перебуває у прифронтовій близькості від бойових дій з російськими окупантами, які завдають по селу регулярні обстріли[7]. 7 березня 2025 року, відповідно з Указом Президента України, утворено Новопавлівську сільську військову адміністрацію Синельниківського району Дніпропетровської області[8]. 2 травня 2025 року російські окупанти під час нічного обстрілу знищили в селі Новопавлівка середню загальноосвітню школу № 2, в якій передбачалося після Перемоги над російськими окупантами поновити навчальний процес. До 29 січня 2025 року у Новопавлівці також існував ліцей, якого спіткала така ж доля, як і середню загальноосвітню школу № 2[9]. НаселенняЗа переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 3758 осіб, з яких 1662 чоловіки та 2096 жінок[10]. За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 3425 осіб[11]. МоваРозподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[12]
ІнфраструктураУ Новопавлівці існували ліцей та середня загальноосвітна школа № 2 (у 2025 році знищені російськими окупантами внаслідок обстрілів), два дитячих садки, амбулаторія, бібліотека, відділення зв'язку. Діє декілька сільськогосподарських підприємств. Площа населеного пункту 1280 га. Кількість вулиць у селі — 66, з них твердим покриттям — 26, освітлених вулиць — немає. Загальна протяжність вулиць — 79 км, з них з твердим покриттям — 38 км[13]. Природоохоронні територіїБіля села розташований заказник Балка Горіхова. Відомі особи
Див. такожПримітки
Джерела
Література
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
