Славгород (селище)

селище Славгород
Залізнична станція Славгород-Південний
Країна	Україна
Область	Дніпропетровська область
Район	Синельниківський район
Тер. громада	Славгородська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA12140330010029935
Основні дані
Засновано	на початку XIX століття
Статус	із 26 січня 2024 року
Площа	3,94 км²
Населення	▼ 2 099 особи (01.01.2022)[1]
Густота	648 осіб/км²;
Поштовий індекс	52580—52581
Телефонний код	+380 5663
Географічні координати	48°6′52″ пн. ш. 35°30′47″ сх. д. / 48.11444° пн. ш. 35.51306° сх. д. / 48.11444; 35.51306
Висота над рівнем моря	159 м
Водойма	р. Плоска Осокорівка
Відстань
Найближча залізнична станція:	Славгород-Південний
До райцентру:
- автошляхами:	24,5 км
До обл. центру:
- автошляхами:	77,5 км
Селищна влада
Адреса	52580, Дніпропетровська область., Синельниківський район, с-ще Славгород, вул. Космонавтів, 30
Голова селищної ради	Сороковський Василь Степанович
Карта
Славгород
Славгород
Славгород у Вікісховищі

Сла́вгород — селище в Україні, адміністративний центр Славгородської селищної громади Синельниківського району Дніпропетровської області. Населення за переписом 2001 року становить 2 554 особи. До 2017 року орган місцевого самоврядування — Славгородська селищна рада.

Селище Славгород розташоване за 77,5 км від обласного центру та 24,5 км від районного центру, біля витоків річки Нижня Терса і струмка Осокорівка. Найближчі населені пункти: Тургенєвка, Аграфенівка (0,5 км), Польове (1,5 км), Бегма (2,5 км). Через селище пролягає залізниця, станція Славгород-Південний.

Перші згадки про місцевість, де виникло селище, датуються кінцем XVII сторіччя. У переліку запорізьких земель за 1675 рік значиться урочище Осокорівка і Осокорівський ліс, які відносилися до Самарської паланки Запорозької Січі. Вздовж берегів річки Осокорівки та її притоки річки Плоскої ставили свої хутори-зимівники представники запорозької військової старшини й чиновної знаті.

У 1776 році, за указом Катерини II, землі на берегах річки Осокорівки були передані землі у власність поручику Озерову — 3300 десятин — і майору Карпову — 1650 десятин. Засноване поселення на початку XIX століття під первинною назвою Жебунівка. Назва походила від прізвища власника земель Жебунова. За переказами, ці місця називали раніше славними, бо місцевість на берегах річки Плоска Осокорівка на той час була відома мисливськими угіддями, достатком риби й дичини.

Станом на 1886 рік в селі Василівської волості Павлоградського повіту Катеринославської губернії налічувалось 270 осіб, 61 домогосподасртво, існували православна церква, школа, 6 лавок, винний склад, лісова пристань, постоялий двір, 2 ренських погреба, відбувалось 3 ярмарки на рік та базари на свята^[2].

В ході проведення столипінської аграрної реформи положення бідняків і середняків погіршилося. Чимало славгородських селян у пошуках землі та кращої долі стали переселятися до Сибіру, переважно в степові райони Алтаю, де ще наприкінці XIX століття в Кулундинському степу вихідцями з Катеринославської губернії було засновано поселення Славгород.

В селищі одна з вулиць названа ім'ям Героя Радянського Союзу Адаменка Василя, який загинув 1943 року.

У 1938 році селу присвоєно статус селище міського типу.

12 травня 2017 року, в ході децентралізації, утворена Славгородська селищна громада.

26 січня 2024 року в Україні набув чинності Закон № 3285-IX, який передбачає дерадянізацію адміністративно-територіального устрою України, то ж селище міського типу Славгород набуло статусу селища^[3].

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[4]:

• ВАТ «Славгородський арматурний завод».
• ЗАТ «Славгород-Агро».
• ЗАТ «Промарматура».
• ТОВ «Ікар».
• ДП «Атлант».
• Цех № 76 ВАТ «Мотор-Січ».

• Школа.
• 2 дитячі садочки.
• Лікарня.
• Клуб.

В селищі розташована залізнична станція Славгород-Південний, на якій щоденно зупиняються приміські електропоїзди сполученням Запоріжжя — Синельникове I — Дніпро.

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Дніпропетровська область)

• Ю. А. Карцев, О. Г. Піваков. Сла́вгород // Історія міст і сіл Української РСР: у 26 т. / П. Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967—1974. — том Дніпропетровська область / А. Я. Пащенко (голова редколегії тому), 1969: 959 с. — С. 751-763

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Кругляк Ю. М. Ім'я вашого міста : Походження назв міст і селищ міського типу Української РСР. — К. : Наукова думка, 1978. — 152 с.
• Екатеринославская губернія съ Таганрогскимъ градоначальствомъ. Списокъ населенныхъ местъ по сведениям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ Комитетомъ Министерства Внутреннихъ Делъ. Обработанъ редакторомъ И Вильсономъ. 1859. — IV + 452 с. (рос. дореф.)
• Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
• рос. дореф. Списокъ населенныхъ мѣстъ Павлоградскаго уѣзда Екатеринославской губерніи съ приложеніемъ карты. Изданіе Екатеринославской Губерной Земской Управы. Екатеринославъ. Типографія Губернскаго земства. 1911
• Погода в селищі Славгород.
• Славгород — Інформаційно-пізнавальний портал. Дніпропетровська область у складі УРСР (на основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Дніпропетровська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — 959 с.).

Це незавершена стаття з географії Дніпропетровської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.