Нижньогірський

селище Нижньогірський
Герб Нижньогірського Прапор Нижньогірського
Країна	Україна
Регіон	Автономна Республіка Крим
Район/міськрада	Білогірський район
Рада	Нижньогірська селищна рада
Код КАТОТТГ	UA01040510010040141
Облікова картка	Нижньогірський
Основні дані
Перша згадка	XVII століття
Статус	із 2024 року
Населення	▼9436 (на 2014 рік)[1]
Поштовий індекс	97100
Телефонний код	+380 6550
Географічні координати	45°26′37″ пн. ш. 34°44′26″ сх. д. / 45.44361° пн. ш. 34.74056° сх. д. / 45.44361; 34.74056
Висота над рівнем моря	22 м[2]
Відстань
Найближча залізнична станція:	Нижньогірська
До обл. центру:
- автошляхами:	91,2 км
Селищна влада
Адреса	97100, Автономна Республіка Крим, смт. Нижньогірський, вул. Шкільна, 8а
Голова селищної ради	Клименко Віктор Васильович
Вебсторінка	Нижньогірська РДА
Карта
Нижньогірський
Нижньогірський
Нижньогірський у Вікісховищі

Нижньогі́рський (до 1944 року — Сєїтлє́р^[3], крим. Seyitler) — селище в Україні, в Білогірському районі Автономної Республіки Крим, колишній адміністративний центр Нижньогірського району. Розташований у степовому Кримі. Відстань до обласного центру становить понад 91 км (автошлях Т 0112 переходить у Р23).

Історична назва, змінена в 1944 році після депортації кримських татар.

Кримськотатарською seit – пан, ватажок, також сеїд, нащадок пророка Мухаммада і халіфа Алі, можливо родова назва, ler – афікс множини.

Селище розташоване на залізниці Джанкой—Керч, яка пов'язує східний Крим (Феодосія, Керч) із континентом. Селище є транспортним вузлом, що об'єднує залізничний і автомобільний транспорт. Залізнична станція має три шляхи, три навантажувально—вивантажувальних тупика і п'ять залізничних під'їзних колій.

Селище Нижньогірський розташоване на автошляхах республіканського значення: Джанкой—Феодосія (автошлях E97, із яким збігається М17) і Білогірськ—Нижньогірський (автошлях Т 0112), а також слугує початковим пунктом для низки доріг республіканського і районного значення.

Одним із найвідоміших підприємств у селищі є Нижньогірський плодопитомник.

Мешканці Нижньогорського часто називають його містом. Перша згадка про Сейтлер відноситься до XVII століття.

Як свідчать археологічні розвідки, територія селища з давніх часів обжита людиною. У Нижньогірському та поблизу нього виявлені поселення й кургани з похованнями доби ранньої бронзи, а також скіфського періоду.

Точний час виникнення населеного пункту не встановлено. Відомо лише, що в XVII ст. тут, у долині річки Салгиру, існувало невелике кримськотатарське селище Сейтлер (Сеґідлер), яке входило до складу Насивського кадилику Карасубазарського каймаканства. Згодом, після анексії Криму Російською імперією, воно було у складі Перекопського повіту.

• 1805 рік — 48 чол. (46 кримських татар, 2 ясиря)
• 1926 рік — 996 чол. (709 росіян, 71 українець, 54 вірменин, 47 євреїв, 29 німців, 23 болгарина, 20 кримських татар)
• 1939 рік — 3 149 чол.
• 1989 рік — 10 453 чол.
• 2001 рік — 10 533 чол.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[4]:

• Дмитро Пролесковський — український військовий, навчався у ніжньогорському навчально-виховному комплексі «Школа-гімназія» № 3, загинув 11 січня 2023 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.^[5]

• стаття Нижньогірський — Інформаційно-пізнавальний портал | Кримська область у складі УРСР [Архівовано 15 серпня 2015 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Кримська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 992 с.)
• Історія міст і сіл (рос.)
• Сайт Нижнижньогірського району [Архівовано 18 листопада 2017 у Wayback Machine.]
• Вебпортал Нижнижньогірського району, Нижнижньогірської райдержадміністрації, Нижнижньогірської районної ради

Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.