чудовий маєток графа Каховського на відстані приблизно чотирнадцяти верст від Карасубазара, називається Азамат, що містить понад десять тисяч десятин кращої орної та пасовищної землі, до якого також належать два татарські села, одне російське і одне ногайське, зване Мелек, має п'ятсот осіб населення[7]
За Відомістю про кількість селищ, назви цих, у них дворів ... що у Феодосійському повіті від 14 жовтня 1805, в селі Азамат було 14 дворів і 89 жителів, суто кримських татар[10]. На військово-топографічній карті генерал-майора Мухіна 1817 село Азамат позначено з 2 дворами[11]. Після реформи волосного поділу 1829 року Азамат, згідно з «Відомістю про казенні волості Таврійської губернії 1829 року», віднесли до Борюської (варіанти: Берюська, Бурюкська ) волості (перейменованої з Урускоджинської)[12]. На карті 1836 позначені села Азамат з 23 дворами і Азамат (російський) з 48 дворами [13], як і на карті 1842[14].
Після земської реформи 1890[15], яка в Феодосійському повіті пройшла після 1892, Азамат віднесли до Андріївської волості того ж повіту. За «Пам'ятною книжкою Таврійської губернії на 1900 рік» у селі Азамат, що входило до Василівського сільського товариства, вважалося 332 мешканці в 54 дворах[16]. За Статистичним довідником Таврійської губернії.ч.Друга. Статистичний нарис, випуск п'ятий повіт Феодосії, 1915 рік , в селі Азамат (воно ж Василівка) Андріївської волості повіту Феодосії було 33 двори з татарським населенням в кількості 9 осіб приписних жителів і 175 - «сторонніх»[17].
Після встановлення в Криму Радянської влади, за постановою Кримрівкому від 8 січня 1921[18] була скасована волосна система і село увійшло до складу новоствореного Карасубазарського району Сімферопольського повіту [19], а в 1922 повіти отримали назву округів[20]. 11 жовтня 1923 року, згідно з постановою ВЦВК, до адміністративного поділу Кримської АРСР було внесено зміни, внаслідок яких округи ліквідувалися, Карасубазарський район став самостійною адміністративною одиницею[21] і село включили до його складу. Згідно зі Списком населених пунктів Кримської АРСР по Всесоюзному перепису 17 грудня 1926 року, в селі Азамат (вакуф), Василівської сільради (в якому село складається всю подальшу історію[22][23]) Карасубазарського району, вважалося 63 двори, з них 54 селянські, населення становило 273 особи, з них 163 татарини, 84 росіян, 11 греків, 10 євреїв, 3 вірмени і 2 українці [24]. 1929 року в селах Василівка, Малинівка та Пролом утворено колгосп «Гігант», з якого через рік виділено колгосп «Північна зірка»[6]. За даними всесоюзного перепису населення 1939 в селі проживало 356 осіб[25].
1944 року, після звільнення Криму від фашистів, згідно з Постановою ДКО № 5859 від 11 травня 1944 року, 18 травня кримські татари були депортовані до Середньої Азії[26]. 12 серпня 1944 року було ухвалено постанову № ГОКО-6372с «Про переселення колгоспників у райони Криму», на виконання якої до району завезли переселенців: 6000 осіб з Тамбовської та 2100 — Курської областей[27], а на початку 1950-х років виникла друга хвиля переселенців із різних областей України[28]. З 25 червня 1946 Азамат у складі Кримської області РРФСР[29]. Указом Президії Верховної Ради РРФСР, від 18 травня 1948 року, Азамат був перейменований на Малинівку[30]. 26 квітня 1954 року Кримська область була передана зі складу РРФСР до складу УРСР[31]. За даними перепису 1989 року в селі проживало 98 осіб[32]. З 12 лютого 1991 року село у відновленій Кримській АРСР[33], 26 лютого 1992 року перейменованій в Автономну Республіку Крим[34]. З 21 березня 2014 - село окуповане Росією у складі Республіки Крим[35].
↑Гржибовская, 1999, Из Указа Александра I Сенату о создании Таврической губернии, с. 124.
↑Лашков Ф. Ф.. Сборник документов по истории Крымско-татарского землевладения. // Известия таврической учёной комиссии / А.И. Маркевич. — Таврическая учёная архивная комиссия. — Симферополь: Типография Таврического губернского правления, 1897. — Т. 26. — С. 136.
↑Б. Б. Веселовский. Т. IV // История земства за сорок лет. — Санкт-Петербург: Издательство О. Н. Поповой, 1911. — 696 с.
↑Таврический Губернский Статистический комитет. Календарь и Памятная книжка Таврической губернии на 1902 год. — 1902. — С. 148—149.
↑Часть 2. Выпуск 7. Список населенных пунктов. Феодосийский уезд // Статистический справочник Таврической губернии / сост. Ф. Н. Андриевский; под ред. М. Е. Бененсона. — Симферополь, 1915. — С. 2.
↑И. М. Саркизов-Серазини. Население и промышленность. // Крым. Путеводитель / И. М. Саркизов-Серазини. — Москва-Ленинград: Земля и фабрика, 1925. — С. 55—88. — 416 с.
↑Справочник административно-территориального деления Крымской области на 15 июня 1960 года / П. Синельников. — Исполком Крымского областного совета депутатов трудящихся. — Симферополь: Крымиздат, 1960. — С. 19. — 5000 экз.
↑Крымская область. Административно-территориальное деление на 1 января 1968 года / сост. М.М. Панасенко. / Испол. ком. Крымского обл. Совета депутатов трудящихся. Орг.-инструкт. отд.; [под общ. ред. А. И. Татарникова]. — Симферополь: Крым, 1968. — 142 с. — 10 000 экз.
↑Сеитова Эльвина Изетовна.Трудовая миграция в Крым (1944–1976) // Ученые записки Казанского университета. Серия Гуманитарные науки : журнал. — 2013. — Т. 155, № 3—1 (25 липня). — С. 173—183. — ISSN2541-7738.
.svg)
.svg)
.svg){kind=small}
