Новоолександрівка (Краматорський район)
Новоолекса́ндрівка — село Олександрівської селищної громади Краматорського району Донецької області, України. Населення становить 413 осіб. Функціонують: навчально-виховний комплекс, будинок дозвілля, стадіон, сільська бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, торговельні точки. В селі є братська могила радянських воїнів[1]. Населення сільради — 965 осіб, кількість садиб — 430. Найближча пасажирська залізнична станція — Гаврилівка (залізниця Лозова — Слов'янськ), 15 км. Околицею села проходить вантажна залізниця Дубове — Покровськ, яка в 1962—2009 роках мала приміське пасажирське сполучення. Поруч із селом Новоолександрівка розташований зупинний пункт 15 км, в 2 км від села на території Харківської області — закрита станція Вітерець. Рейсового автобусного сполучення у селі немає, найближчій населений пункт із рейсовим автобусним сполученням — райцентр смт Олександрівка у 7,5 км: автобуси на Барвінкове, Харків, Добропілля, Спасько-Михайлівку, Покровськ, Краматорськ, КПП Олександрівка (Донецький напрям), Краматорськ, Добровілля. ІсторіяСело Новоолександрівка (Лощина) засноване по балці Граничний Яр в середині XIX століття. Станом на 1864 рік, у власницькому селі Новоолександрівка при колодязях було 27 дворів, там проживало 108 чоловіків та 98 жінок[2]. Жителі села (хутора?) Новоолександрівка були парафіянами Олександро-Невської церкви у селі Олександрівка (нині — райцентр), що розташовувалася в 7 верстах від населеного пункту[3]. З 20-х років ХХ століття — у складі Артемівської округи Донецької губернії[4]. У 1930-х роках в селі було організовано центр сільради. Під час Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 16 жителів села[5]. До Другої світової війни в селі було 102 двори; відкрилася школа[6]. У 1960 році Новоолександрівська сільрада була укрупнена, проте в 1979 році — відновлена[4]. Післявоєнне відновлення села тривало до середини 50-х років ХХ століття. В 1952 році райрада придбала нову будівлю під школу, у результаті чого учні почали вчитися в одну зміну[7]. У будівлі старої школи в 1957 році було відкрито сільпо[8]. У 1954 році від Олександрівки до Новоолександрівки було прокладено телефонний кабель, але внаслідок того, що його проклали на глибині 13-30 см через пахотне поле, мали місце неоодноразові пошкодження мережі та її непланові відключення[9]. До 1959 року село було радіофіковано, а в 1959—1960 роках — електрифіковано всі населені пункти Новоолександрівської райради[10][11]. У роки Другої світової війни дорога Олександрівка — Новоолександрівка — станція Гаврилівка була виведена із ладу. Лісосмуги згоріли, дорога була «перепахана» мінами та артнабоями. У 50-х роках ХХ століття тут розпочалася комсомольське будівництво: дорогу привели до ладу, уздовж неї висадили тополю. На дорогу розпочали вивозити щебінь та пісок[12]. З 1957 року Шостаківська автоколона організує регулярні автобусні рейси (тричі на тиждень) по маршруту Олександрівка — Гаврилівка[13]. В 1970 році заасфальтували ділянку дороги від Олександрівки до Новоолександрівки[12]. У 1957 році розпочалося будівництво залізниці Дубове — Мерцалове, у зв'язку із чим у Новоолександрівці було знесено 3 будинки, які потрапили у смугу відведення[14]. У 1959 році в районі села було укладено рейки, розпочався рух будівельних і робочих потягів[15]. З 1962 року робочі потяги Дубове — Мерцалове було переведено до категорії приміських; вони робили зупинку на роз'їзді № 1 (Вітерець). Зупинку 15 км було обладнано у 1986 році. НаселенняЗгідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 347 осіб, з яких 154 чоловіки та 193 жінки[16]. За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 413 осіб[17]. МоваРозподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[18]:
Заповідний фондНа території Новоолександрівської сільради розташовані наступні заповідні урочища[19]:
ЕкономікаТОВ «Лощанське» — основний напрямок рослинництво (цукровий буряк, зернові) та тваринництво[19][20]. На території сільради знайдено потужні поклади цегляної сировини[19]. Територія сільради — частина перспективної «Новобахметьєвської» ділянки вугільного родовища, балансові запаси — 550 млн т.[21] Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg)
Portal di Ensiklopedia Dunia
