Біленьке (селище)

селище Біленьке
Герб Прапор
Країна	Україна
Область	Донецька область
Район	Краматорський район
Тер. громада	Краматорська міська громада
Код КАТОТТГ	UA14120090020044386
Основні дані
Засновано	1784
Статус	із 2024 року
Площа	5,9 км²
Населення	▼ 9 441 (01.01.2022)[1]
Густота	1538,6 осіб/км²;
Поштовий індекс	84392
Телефонний код	+380 6264
Географічні координати	48°45′59″ пн. ш. 37°37′53″ сх. д. / 48.76639° пн. ш. 37.63139° сх. д. / 48.76639; 37.63139
Висота над рівнем моря	87 м
Водойма	р. Біленька I
Відстань
Найближча залізнична станція:	Шпичкине
До станції:	9,3 км
До райцентру:
- фізична:	11,2 км
- автошляхами:	6,3 км
До обл. центру:
- фізична:	87,1 км
- автошляхами:	99,2 км
Селищна влада
Адреса	84313, Донецька обл., м. Краматорськ, пл. Миру, 2
Карта
Біленьке
Біленьке
Біленьке у Вікісховищі

Бíленьке, Біленька — селище Краматорської міської громади Краматорського району Донецької області України. Розташоване на річці Біленькій I (басейн Дону), за 5 км на схід від шляху Н20 (Слов'янськ — Костянтинівка) і за 17 км на північний схід від залізничної станції Краматорськ. Відстань до Краматорська становить близько 5 км і проходить автошляхом місцевого значення.

Затверджений 2008 року. Автори - А.Б. Гречило, В. Коцаренко, І.Нікулочкін.

"На срібному полі лазуровий стовп, обабіч нього - по пурпуровій квітці шафрану з зеленими листочками. Щит обрамований декоративним картушем, увiнчаний срібною міською короною і вписаний в вінок з зелених соснових гілок, перевитий жовто-синьо-жовтою стрічкою (вказує на підпорядкування селищної ради Краматорській міській раді) з написом "БІЛЕНЬКЕ"."

Срібне поле символізує крейдяні поклади та назву поселення. Лазуровий стовп означає річку Біленьку. Квіти шафрану уособлюють дільницю №1 "Біленьке" регіонального ландшафтного парку "Краматорський".^[2]

У зв'язку зі скасування статусу СМТ в Україні, герб віднині має вінчати червона мурована корона.

"Квадратне полотнище складається з вертикальних смуг - білої, синьої та білої (зі співвідношенням 2:1:2), на білих смугах по пурпуровій квітці шафрану з зеленими листочками."^[3]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[4]:

9,5 тис. ж. (1959). За даними перепису 2001 року населення селища становило 10172 особи, із них 57,96 % зазначили рідною мову українську, 40,50 % — російську, 0,82 % — вірменську, 0,33 % — угорську, 0,12 % — білоруську, 0,03 % — молдовську, 0,01 % — німецьку та польську мови^[5].

Овоче-молочна агрофірма; школа, клуб.

Гора Абронька

• Картка на сайті ВР
• Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2025. — ISBN 966-02-2074-X.

Це незавершена стаття з географії Донецької області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.