Острівець (Тернопільський район)

село Острівець
Герб Прапор
Костел
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Тернопільський район
Тер. громада	Теребовлянська міська громада
Код КАТОТТГ	UA61040470200057405
Основні дані
Засноване	1471
Населення	420
Площа	855 км²
Густота населення	491.23 осіб/км²
Поштовий індекс	48107
Телефонний код	+380 3551
Географічні дані
Географічні координати	49°17′26″ пн. ш. 25°37′45″ сх. д. / 49.29056° пн. ш. 25.62917° сх. д. / 49.29056; 25.62917
Середня висота над рівнем моря	330 м
Водойми	Серет
Відстань до районного центру	6 км
Місцева влада
Адреса ради	48100, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, м. Теребовля, вул. Князя Василька, буд. 104а
Карта
Острівець
Острівець
Мапа
Острівець у Вікісховищі

Остріве́ць — село в Україні, у Теребовлянській міській громаді Тернопільського району Тернопільської області. До 2015 адміністративний центр Острівецької сільської ради, якій були підпорядковні села Гумниська і Застіноче.

Розташоване на правому березі річки Серет

Населення — 420 осіб (2001).

Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки черняхівської культури.

Перша писемна згадка — 1471 року.

У 1772 році село ввійшло в склад Імперії Габсбургів (з 1804 року Австрійської імперії, з 1867 — Австро-Угорщини).

На початку свого існування це було невеличке поселення. Воно часто потерпало від турецько-татарських нападів. У 1557 році польський король Сигізмунд II заснував тут фільварки, у які забирає найкращі землі і луки, що раніше належали селянам.

На початку XX століття в селі з'явилася 4-х класова школа з українською мовою навчання. У селі діяло товариство «Просвіта», організаторами якої були о. Платон Карпінський і О. Побережний — колишній вояк УСС. В селі також був церковний хор, яким керував Ізидор Луковський.

Діяли «Просвіта», «Сільський господар» та інші товариства.

1 серпня 1934 року в рамках реформи на підставі нового закону про самоуправління (23 березня 1933 року) увійшла до нової сільської гміни Трембовля (Теребовлянський повіт Тернопільського воєводства)^[1].

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Теребовлянської міської громади^[2].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Теребовлянського району, село увійшло до складу Тернопільського району^[3].

Затверджені 12 жовтня 2015 р. рішенням сесії сільської ради^[4].

Автор — Андрій Гречило.

Щит перетятий; у верхньому срібному полі — зелений лавровий вінок, у якому пурпуровий лапчастий хрест; у нижньому синьому — золотий короп на срібній сітці. Щит облямований золотим декоративним картушем і увінчаний золотою сільською короною.

Зелений лавровий вінок та пурпуровий хрест уособлюють славетних земляків, діячів у галузі культури та духовності — письменників, поетів, єпископів (уродженцями Острівця також були письменник В.Гжицький, поет Р.Карпінський, торонтонський єпископ І.Борецький). Синє поле означає річку Серет, яка протікає через село, а сітка і риба риболовецькі промисли. Окрім того лазурове та срібне поля підкреслюють назву села, отриману завдяки специфічному географічному розташуванню.

Квадратне полотнище складається з двох горизонтальних рівношироких смуг — верхньої білої і нижньої синьої; на білій смузі — зелений лавровий вінок, у якому пурпуровий лапчастий хрест, на синій — жовтий короп на білій сітці.

На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 610853, розташована у приміщенні школи.

Результати

• зареєстровано 283 виборці, явка 65,37%, найбільше голосів віддано за «Слугу народу» — 30,60%, за Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» — 14,75%, за «Голос» — 14,21%.^[5] В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Олег Вітвіцький (Голос) — 40,91%, за Миколу Люшняка (самовисування) — 16,48%, за Ігоря Сопеля (Слуга народу) — 13,64%^[6].

• дві церкви святого Димитрія (1840, зберігається ікона Пресвятої Матері Божої з немовлям, поч. ХХ ст., двостороння, з с. Яблінок, ПЦУ; 1893, колишній костел, кам'яна, УГКЦ)
• капличка
• насипана символічна могила Борцям за волю України
• встановлено меморіальну таблицю на будинку, де народилися В. та С. Ґжицькі, є кімната-музей В. Ґжицького
• пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні встановлений у 1971 р.

Пам'ятний знак на славу Божу

Щойновиявлена пам'ятка історії. Розташований біля бібліотеки.

Робота самодіяльних майстрів, виготовлена із каменю (1909 р.).

Хрест — 0,6 м, постамент: верхня частина — 0,8х0,6х0,1 м, нижня частина — 1х1,2х0,7 м, цоколь — 1,4х0,9х0,8 м, площа — 0,0007 га.^[7]

Працюють ЗОШ 1-3 ступ., клуб, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку, торговельний заклад.

У 1995 році в приміщенні місцевої школи створено кімнату-музей В. Ґжицького^[8].

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[9]:

Войнаровський, Гумницький, Луковський, Сіканович^[10].

• релігійний діяч Ісидор Борецький,
• вчений у галузі екології, громадський діяч Я. Гумницький,
• поет, перекладач, інженер, громадський діяч Р. Карпінський,
• поет, перекладач, публіцист Володимир Ґжицький,
• біохімік Степан Ґжицький, брат Вололодимира,
• поет, громадський діяч Роман Лубківський (1941-2015).

• о. Карпінський Платон — парох села, помер також тут.^[11]

• Гуцал П., Дика Г., Ониськів М. Острівець // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 306—308. — ISBN 978-966-457-246-7.
• Заяць Н. Острівець // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 696. — ISBN 966-528-199-2.
• Тут, в Острівці, зійшла зоря його таланту [Текст] : цими дня виповнилося б 80 років відомому політику-державотворцю, літератору і громад. діячеві, нашому земляку світлої пам'яті Р. Лубківському / В. Краснодемський, Б. Новосядлий, М. Ониськів // Сільський господар плюс Тернопільщина [Текст]. — 2021. — № 33 (18 серп.). — С. 10 : фот.
• Ostrowczyk // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 714. (пол.)