Ремель
Ремель — село в Україні, в Олександрійській сільській громаді Рівненського району Рівненської області. Населення становить 133 осіб. НаселенняМоваРозподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[1]:
СимволікаАвтори проєктів — А. Гречило та Ю. Терлецький. ГербУ золотому полі з червоного полум’я в основі виходить такий же Фенікс із розгорнутими крильми, на червоній главі дві золоті 8-променеві зірки. ПрапорКвадратне полотнище, яке складається з двох горизонтальних смуг — червоної та жовтої (співвідношення ширини смуг — 1:3). На верхній червоній смузі дві жовті 8-променеві зірки, на нижній жовтій — з червоного полум'я в основі виходить такий же Фенікс із розгорнутими крильми. Тлумачення символікиПтах Фенікс означає відродження села після трагедії 1943 року, коли понад 600 мешканців були вбиті польськими поліцаями та німецькими нацистами. Дві зірки є символами пам'яті та вічності. ІсторіяСело вперше згадується у 1603 році. Тоді воно належало до замкових володінь Рівного і було власністю Олександра Острозького. На той час село мало назву — Ремле. 1656 року під час Хмельниччини у Ремлі, за підтримки місцевого населення, діяв козацький загін[2]. Від середини XVIII століття село переважно називалося Ремель, хоча рудименти старої назви продовжували існувати у інших відмінкових формах. На початку ХІХ століття в селі проживало 82 селян. 1889 року Ремель налічував 38 садиб, водяний млин, вітряк та дьогтярню. Через два роки тут споруджено капличку і придорожній хрест[3]. Наприкінці XIX століття в селі налічувалось 35 будинків та проживало 351 мешканець[4]. У 1920-х роках у Ремелі було збудовано школу, яка служила інструментом примусової полонізації[3]. Зокрема час від часу до школи приїздив спеціальний інспектор та змушував дітей повідомляти йому, що вони поляки і живуть на польській землі. До дітей застосовувалося фізичне насилля[5]. Станом на 1938 рік, у Ремелі налічувалось 104 власників будівель[6]. Станом на 1940 рік, за радянської влади у Ремельській школі навчалось 107 дітей[7]. 17 березня 1943 року в невеличкому українському селі Ремель тодішнього Олександрійського району сталася страшна трагедія — один із найбільших воєнних злочинів в історії України, скоєний змішаним військовим підрозділом нацистів та польським шуцманшафту. За наводкою польських шовіністів у ніч з 16 на 17 березня село було оточене щільним ланцюгом військ СС, а під ранок за німецькою командою у це кільце смерті було пропущено батальйон польської шуцманшафт поліції. Вони вчинили в селі Ремель того жахливого ранку кривавий злочин. Польські поліцаї, одягнені суто в німецькі мундири, запалили село, кидаючи у вікна мирних українських селян гранати. Після жахливих мордувань переважна більшість мешканців села були розстріляні. Про жертви різні джерела дають такі відомості: 800 осіб, а за даними радянської «Історії міст і сіл Ровенської області» ця кількість складала 615 осіб. Згідно зі свідченнями очевидців, у братській могилі в села Ремель спочивають близько 400 жертв, серед них люди похилого віку, жінки та діти. Решта жертв — це поховання того часу в поодиноких могилах, розкиданих на полях і городах на всій території спаленого села. Серед живих вціліли лише 73 особи. Усі будівлі, за винятком школи, були спалені. Чимало жертв було вбито з особливою жорстокістю, зокрема учні місцевої школи спалені живцем в одному з господарських будинків. ОсобистістьУродженець села:
Посилання
Примітки
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
