Румбольд Волімонтович
Румбольд Волімонтович, також Ламберт, Ру(а)мбольд(т), Румбовд, Рамвольт Волі(и)мунтович (пом. листопад 1432[5], або на початку 1433[6]) — державний діяч, дипломат Великого князівства Литовського, намісник жмудський (1409—1411), маршалок земський литовський (1412—1432), намісник вітебський (1422/1423). ЖиттєписНародився, імовірно, в другій половині XIV століття в сім'ї литовського боярина Волімонта Бушковича[be], належав до одного з найбагатших литовських родів Волімонтовичів. Підписувався у документах «із Дзєволтува» (тепер — Дельтува[lt] біля Укмерге). Мав 6 братів — Явнута, Кезгайла, Судивоя, Шедібора[be], Гудигерда[be-tarask][7] та Сегебута[8] (Зігебута[9]). Мав християнське ім'я Ламберт[10], проте використовував його досить рідко. Вперше згадується у травні 1390 року — разом зі своїм братом Міхалом Кезгайлом він був серед 28 жмудських бояр, які видали в Кенігсберзі документ із обіцянкою Тевтонському ордену та «королю» Вітовту надавати допомогу при кожному заклику в обмін на дозвіл вільно торгувати в прусських прикордонних землях (Рагніті, Клайпеді та Юрборку)[5]. 18 січня 1401 року Румбольд разом із братом Кезгайлом був підписантом Віленсько-Радомської унії з Королівством Польським[10]. 1404 року брав участь у переговорах із орденом у Рацьонжі та засвідчив підписання мирного договору[5]. На рубежі травня-червня 1409 року князь Вітовт вислав його на Жмудь для приготування повстання проти ордену, призначивши своїм намісником[11]. За Яном Длугошем, Румбольд захопив усі орденські замки, взяв у полон орденського фогта Жмуді Міхаеля Кухмайстра і повернув землю під владу Великого князівства Литовського[12]. Як князівський намісник організував управління у звільнених районах, поставив тивунів, яких не завжди визнавало місцеве населення[5]. 1 лютого 1411 року виступив одним із гарантів Торунського миру з тевтонцями[5]. 8 травня 1412 року Румбольд був призначений на посаду маршалка земського литовського. У документах вживав титули лат. marschalcus totius Lithuaniae (1412), нім. Landtmarschalk (1430), лат. terre Lithuaniae generalis marschalcus[13]. Відбув чимало посольств до Королівства Польського[14] — у 1412, 1416, 1429 і 1430 роках[15]. У першій половині 1413 року Румбольд серед інших литовських шляхтичів вів переговори про статус Жемайтії з Бенедиктом Макраєм[pl], посередником, призначеним Сигізмундом Люксембурзьким[15]. Імовірно, у жовтні цього ж року він брав участь у Городельському з'їзді, на якому братів Волімунтовичів і, зокрема, їхнього представника — троцького воєводу Явнута, було прийнято до польського шляхетського гербу Задора маршалком Королівства Польського Збіґнєвом із Бжезя[5]. На початку липня 1422 року командував литовсько-жмудськими військами під час війни з Тевтонським орденом, брав участь у переговорах біля озера Мельно[5]. 27 вересня підписав Мельнський мир як вітебський намісник[14]. У липні 1429 року Румбольд разом із воєводою віленським Ґедиґольдом і канцлером литовським Міколаєм Малдриком був посланцем до Польщі, щоб повідомити Владиславу Ягайлу та коронним панам про коронаційні наміри Вітовта. Під час переговорів посланці досить твердо передали волю великого князя, з приводу чого Ягайло пізніше скаржився Вітовту[5]. Після смерті Вітовта підтримував разом із братами Свидригайла. Зокрема, 19 червня 1431 року, разом із Явнутом і Кезгайлом підписав союз між Тевтонським орденом і Свидригайлом проти Польського Королівства у Скірстимоні[16]. Під час Луцької війни 31 липня 1431 року Румбольд потрапив у польський полон. Разом із іншими значними литовськими та лівонськими полоненими він був ув'язнений у Краківському замку. Свидригайло постійно домагався його звільнення. У грудні цього ж року його було звільнено з полону під особливу поруку Свидригайла та особисте письмове зобов'язання (26 грудня) про повернення до Кракова на Великдень[5]. Після державного перевороту у Великому князівстві Литовському 1 вересня 1432 року та приходу до влади Сигізмунда Кейстутовича[17], Румбольд разом із братами спочатку перейшов на його бік, зберігши посаду маршалка[5]. 15 жовтня 1432 року підписав Акт Гродненської унії з Королівством Польским[18]. Проте згодом, разом із братами став учасником змови, яка мала на меті повернути владу в Литві Свидригайлу. Змова була розкрита, коли прихильники Сигізмунда Кейстутовича схопили посланця родини Волімунтовичів, який ніс листи до Свидригайла. Під тортурами він видав змовників, і на рубежі жовтня–листопада 1432 року Румбольд, Явнут, Кезгайло та Шедібор були ув'язнені. Відразу після ув'язнення (тієї ж ночі) Сигізмунд наказав стратити Румбольда та Явнута[5]. Підписи та печатки на документахДо документу від 26 грудня 1431 року привісив печатку з гербом Задора на щиті, спрямованим праворуч, та написом навколо[14]:
Маєтності та фундаціїДідичні володіння Румбольдта знаходилися у Дзєволтові, володів також маєтками у Свіслоцькій волості та Жмуді[19]. Зокрема, володів половиною Блужі[be-tarask] «над Свіслоччю» у Кревському старостві[20][21]. Румбольдові належав також двір у Вількомирі та маєток Румбортишки (Ромболтишки). Ці маєтки були конфісковані Сигізмундом Кейстутовичем після страти Румбольда, окрім, можливо, вількомирського[5]. Фундував вівтар Румбольда у Віленській катедрі[22][15], який у середині XVII століття був прилучений до вівтаря святого Хреста[5]. Сім'яМав сина Михайла Румбольдовича (Ромбольтовича)[be-tarask], якому Казимир IV Ягеллончик у середині XV століття підтвердив вотчину — владу над 7 підданими у Вількомирі та додав ще трьох[5]. Примітки
Джерела
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
