Станіслав Чупурна
Станіслав Чу(о)пурна(о) Роді(и)мович (лат. Stanislaus alias Czupurna, Czupurna, Czapurne, Czoporne, Czeporne, Tchapurne, пом. 1411) — державний діяч, дипломат Великого князівства Литовського, маршалок двірський (1395—1407) і земський (1407—1411) великого князя литовського Вітовта. ЖиттєписПоходив із литовського боярського роду. Мав брата, вількомирського старосту Вігайла (Вигайла)[be-tarask], та племінника, ковенського старосту Яна Гінтовта[be-tarask]. Можливо також, їхніми родичами були впливові на той час урядники — солечницький Александр Монтовт[be-tarask] і віленський староста Альберт Монивид[1]. У орденських описах доріг є відомості за 1385—1387 роки про маєток Чупурни «нім. Czapornendorf» неподалік від Солечників, імовірно в сучасному селі Таборишки[be-tarask][2]. Він володів також маєтком у самих Солечниках, будинками у Віленському замку та Ковні[3]. Вперше Станіслав Чупурна згадується у наданні Вітовта Віленській катедрі 2 лютого 1395 року[4] як двірський маршалок (лат. marschalcus curie) господаря[5][6]. Очевидно, він був близьким соратником князя, брав участь у переважній більшості подій разом із ним і, особливо на початку його правління як «найвищого князя литовського» (від 1401 року), разом із Альбертом Монивидом, був чи не найвпливовішим у оточенні правителя[7]. 12 жовтня 1398 року Чупурна засвідчив підписання Салінського договору з Тевтонським орденом. 1401 року був одним із авторів і підписантів Віленсько-Радомської унії з Королівством Польським[8]. До документа Вітовта для ордену від 14 жовтня цього ж року прикріпив печатку з гербом, що не належить до польської геральдичної традиції та руським надписом[9][10]:
Станіслав Чупурна був одним із відповідальних за дипломатичні зв'язки з Тевтонським орденом. Він декілька разів їздив із посольствами до великого магістра ордену Конрада фон Юнгінгена (1400, 1401, 1405, 1407). Імовірно, вони підтримували дружні відносини[11]. 1404 року разом із Альбертом Монивидом і Яном Сунігайлом[be-tarask] виступив посередником при укладенні перемир'я між жемайтами і орденом[12]. 13 січня 1407 року Станіслав Чупурна вперше виступає в документі з титулом маршалка Литовської землі[13]. З переписки орденських урядників від травня 1407 року відомо про хворобу Чупурни[14]. Великий магістр цікавився його здоров'ям, сам маршалок виїжджав на лікування до ордену[11]. У документах посада маршалка називається по-різному. Так, 1409 року в одному документі він указується маршалком земським, у іншому «принижується» до маршалка двірського[5]. 6 грудня 1410 року він фундував каплицю у Віленському францисканському костелі. Можливо, був одним із фундаторів костелу у Солечниках[11]. До документу від 26 травня цього ж року привісив печатку з іншим надписом[15]:
21 січня 1411 року разом із князями Ягайлом і Вітовтом, Чупурна видав послам ордену дозвіл на вільне пересування[11]. 1 лютого 1411 року був одним із підписантів мирного договору з Орденом у Торуні[16]. Востаннє згадується в документах 20 квітня 1411 року[13]. Помер Чупурна, очевидно, невдовзі після цього. 1413 року згадується вже як небіжчик[17]. Примітки
Джерела
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
