Солодкий корінь голий
 Солодкий корінь голий[1] (лат. Glycyrrhiza glabra L., інші назви: солоде́ць голий, вербе́ць, соло́дка, соло́дкий ко́рінь, солоди́ч, локри́ця) — багаторічна рослина родини бобових. Вид занесений до Червоної книги України[2], угруповання (формація) — до Зеленої книги України[3]. Корінь використовується в промисловості й медицині. Зовнішній виглядБагаторічна трав'яниста рослина 50-100 см заввишки, що має потужну кореневу систему. Листки її почергові, складні, непарноперисті, з 11-15 яйцеподібно-ланцетними листочками, квітки метеликові, блідо-фіолетові, зібрані у густу пазушну волоть. Плоди — шкірясті бурі боби. Цвіте у червні — серпні. Росте у степовій зоні по солончаках, понад берегами степових рік, на приморських схилах, зрідка в Криму. Інколи утворює суцільні зарості. ЗбірЗазвичай, корені збирають восени або рано навесні, зрідка влітку. Очистивши їх ретельно від кори, до жовтого шару, сушать на горищі або в сушарнях. Хімічний складКорені солодцю містять у собі глікозиди: ліквіритин, гліциризин (нудно-солодкий на смак), глюкозу, пектини, крохмаль, гіркоту, віск, аспарагін, солі кальцію, калію, магнію та сліди летких олій. Використання
Стародавні єгиптяни використовували корінь локриці як підсолоджувач. Археологи знайшли його в похованні фараона Тутанхамона. Як ліки локрицю використовували також у Китаї, Індії та середньовічній Європі. В 1731 році італієць Джорджіо Амареллі винайшов спосіб добувати з кореня цієї рослини екстракт, який також отримав назву локриці. Локричні цукерки з часом припали до смаку багатьом мешканцям Північної Європи, зокрема голландцям, шведам і фінам[4]. У практиці української народної медицини застосовують як відхаркувальний (особливо при бронхіальній астмі у дітей), дещо сечогінний, обволікальний, трохи проносний засіб при закрепах, геморої, виразці шлунка. Може використовуватися як протиотрута при отруєнні грибами. Поліпшує смак ліків (гліциризин у 150 разів солодший за цукор), діє кортизоноподібно, впливає сприятливо на обмін речовин і при хворобі Аддісона. Враховуючи те, що глікозид гліциризин є джерелом глюкуронової кислоти, якою організм знешкоджує різні отрути (в тому числі токсини правця), локрицю вживають при жовчних каменях і хворобах печінки. Екстракт солодцю заспокоює болі, але треба пам'ятати, що гліциризин може порушити електролітно-водну рівновагу і призвести до виникнення набряків. Понижується також при цьому вміст вітаміну С у надниркових залозах. Солодка може вплинути на баланс електролітів в організмі та привести до високого кров'яного тиску, головних болів. У 2020 році зафіксовано випадок смерті, спричинений надмірним споживанням цукерок з екстрактом кореня локриці. Лікарі описали цей випадок у Медичному журналі Нової Англії (New England Journal of Medicine), дійшовши висновку, що у смерті чоловіка винна гліциризинова кислота, яка міститься у локриці."[5][6] Остаточний діагноз, псевдогіперальдостеронізм, свідчить про надмірне споживання солодки, ускладнене зупинкою серця, пов'язаною з фібриляцією шлуночків. Його додають в суміші для вогнегасників, застосовують для боротьби з сірчанокислим туманом над електролізними та рафіновуваними ваннами підприємств кольорової металургії[7]. У харчуванніЛокричний екстракт обов'язкова складова жувальних гумок і відомого напою Кока-Кола, його використовують при виготовленні тютюну вищих сортів, у виробництві цукерок[en], квасу, пива, лимонаду[7]. Дрібно порізані корені додають під час квашення яблук, огірків, капусти[8]. Стебла і листя є поживним кормом для худоби й водночас стимулятор росту тварин[7]. Див. такожПримітки
Література
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
