Ставичани

село Ставичани
Герб Прапор
Країна	Україна
Область	Хмельницька область
Район	Шепетівський район
Тер. громада	Берездівська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA68060010210063982
Основні дані
Населення	407
Площа	1,23 км²
Густота населення	330,89 осіб/км²
Поштовий індекс	30045
Телефонний код	+380 3842
Географічні дані
Географічні координати	50°30′46″ пн. ш. 27°9′53″ сх. д. / 50.51278° пн. ш. 27.16472° сх. д. / 50.51278; 27.16472
Середня висота над рівнем моря	225 м
Водойми	річка Безіменна
Місцева влада
Адреса ради	30053, Хмельницька обл., Шепетівський р-н, с. Берездів, вул. Богдана Хмельницького, 50
Карта
Ставичани
Ставичани
Мапа
Ставичани у Вікісховищі

Ставича́ни, Чорнокали — село в Україні, у Берездівській сільській громаді Шепетівського району Хмельницької області. Населення становить 407 осіб.

Селом протікає річка Безіменна, права притока Корчика.

Село згадується у 1577 році, колишнє власницьке село князів Корецьких.

В кінці 19 століття було там 52 будинків і 310 жителів, дерев'яна церква з 1750 року, церковно-приходська школа від 1862 року. Наприкінці 19 століття належало Микуличам в селі — 1450 десятин (з іншими фільварками).

У 1906 році село Берездівської волості Новоград-Волинського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 32 верст, від волості 8. Дворів 116, мешканців 644^[1].

7 (20) листопада 1917 року, відповідно до Третього Універсалу Української Центральної Ради, увійшло до складу Української Народної Республіки^[2].

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 727-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Хмельницької області», увійшло до складу Берездівської сільської громади.^[3]

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Славутського району, село увійшло до складу Шепетівського району^[4].

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 491 особа, з яких 226 чоловіків та 265 жінок^[5].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 402 особи^[6].

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[7]:

Поблизу Ставичан знайдено залишки пам'яток комарівської культури.

Станом на серпень 2014 року в селі 118 дворів, в яких проживає 304 особи, в селі є сільська рада, ЗОШ І-ІІІ ступенів, дитячий садок, церква, клуб та медпункт.

Затверджена 10 вересня 2015 р. рішенням № 3 XLV сесії сільської ради IV скликання.

Щит понижено перетятий срібною нитяною хвилястою балкою на зелене і лазурове поля. На верхньому полі золота дерев'яна церква. На нижньому срібна водяна лілея з червоною серединкою. Щит вписаний у декоративний картуш і увінчаний золотою сільською короною. Унизу картуша напис «СТАВИЧАНИ» і дата «1550».

Золота церква — символ історичного Свято-Михайліського храму. Лілея — символ чистої води в ставках, стилізована назва села. Корона означає статус населеного пункту.

Квадратне полотнище складається з двох горизонтальних смуг — зеленої і синьої у співвідношенні 2:1, розділених тонкою білою смугою. На верхньому полі жовта дерев'яна церква. На нижньому біла водяна лілея з червоною серединкою.

Згідно з переписом населення 2001 року українську мову назвали рідною 99,75 % мешканців села.

• Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег : Накладом Товариства «Волинь», 1986. — Т. 2 : Л — Я. — 578 с.

• Погода в селі Ставичани [Архівовано 20 грудня 2011 у Wayback Machine.]
• Деякі віхи з історії Славутчини у світлі археологічних досліджень [Архівовано 21 грудня 2014 у Wayback Machine.]
• Розподіл населення за рідною мовою, Хмельницька область [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Ставичанські нащадки запорожців [Архівовано 2 грудня 2017 у Wayback Machine.]