Флора Словаччини

Хоча флора Словаччини значною мірою змінюється внаслідок людських втручання, існує багато районів з відносно добре збереженими типовими рослинами. Рослинність Словаччини надзвичайно різноманітна. Причинами цього є, серед іншого, велика сегментація природних умов, різноманітність геологічної бази, складні етапи розвитку в минулому.

Природні зони

Вся територія Словаччини відноситься до листяних і змішаних лісів помірного поясу. Рослинність змінюється залежно від клімату, якості та вологості ґрунту: вона складається з різних рослинних угруповань. З підвищенням висоти температура знижується, кількість опадів збільшується, змінюються типи ґрунтів, а вегетаційний період знижується. Тому рослинні співтовариства також змінюються з висотою, створюючи рівні висотні пояси.

Дубові ліси: Вони розташовані в низовинах, в нижніх частинах гір і басейнів, там де найтепліше і найсухіше. Трав'яні і чагарникові зарості добре розвиваються в освітлених дубових лісах.

Букові ліси: Розташовані на висоті 550—1100 м над рівнем моря. Лісовий бук більш вимогливий до вологи та опадів. В букових лісах добре розвивається трав'янистий підлісок із тіньолюбними і волого-вимогливими видами.

Ялині ліси: Слідують за буковим деревами до верхньої границі лісів, яка знаходиться в основному на 1600 м над рівнем моря. У підліску світлих ялинових лісах ростуть чорниця і брусниця. Після вирубки ялинового лісу утворюються луки і пасовища.

Соснові ліси: Простягаються від верхнього краю лісу до висоти 1800 м. В ньому ростуть сосна гірські і горобина звичайна, на відкритих ділянках чорниця і брусниця.

Альпійські луки: Знаходяться тільки в Татрах і Низьких Татрах на висотах понад 1800 м. На них ростуть лише холодолюбні види трав і трав'янистих рослин, місцями — чорниця і журавлина.

Нівально-гляціальна зона: На найвищих висотах Татр. Холодний пояс, тому сніг може піти навіть влітку. Скелі покриті лишайниками.

Рослинні співтовариства

Згідно з іншим розділом рослинність Словаччини може бути у наступних спільнотах:

Лісові рослини

Дубові ліси: Полюбляють суху землю. Ботанічно найбагатіші дубові ліси з пухнастим дубом.

Дубово-грабові ліси: Переважають на пагорбах між пасмами дубів і буків. Корони дубів піднімаються над численними грабами, хоча бук росте туж досить рясно.
Букові ліси: Утворюють найбільшу частину словацьких лісів. Дерева представлені ялицею, кленом звичайним, явором, ясеном, на межі ялинових лісів до них підходить й ялина.
Ялинові ліси: Утворюють найвищу лісову зону. З дерев можна зустріти гірський клен, березу повислу, європейську модрину, горобину, шипшину повислу, бузину червону, чорну жимолость і в Татрах в найвищих місцях сосну кедрову.

Тугайні ліси: Розвиваються вздовж річок і струмків. Їх характер змінюється залежно від висоти та вологості. У заплавних лісах зустрічаються різноманітні верби, черемха звичайна, крушина ламка. Трави варіюються залежно від типів лісів. Можемо знайти хміль звичайний, паслін солодко-гіркий, різні осоки. У лісах найпоширеніші порослю є тонконіг дібровний, а також грястиця збірна або її види. У дубових лісах з більш кислими ґрунтами всюди росте костриця різнолиста. Високий куничник наземний заповнює переважно лісні вирубки. У середньо-вологих змішаних дубових, грабових і букових лісах живуть також перлівка одноквіткова, поширеними є також перлівка поникла, куцоніжка лісова, осока трясучкоподібна, осока волосиста, цибуля ведмежа, конвалія звичайна, копитняк європейський, види анемонів і рястів, зубниця бульбиста, дуже поширена яглиця звичайна, плющ звичайний, розхідник шорсткий, підмаренник запашний.

Рослини сухих, сонячних, теплих і трав'янистих схилів, скель і піщаних дюн

У розрізах гірських порід ми знаходимо аспленій північний і мокричник шорсткий. Сухі пасовища в основному покриті кострицею валіською. На сухих піщаних дюнах і вільних звивистих пісках росте сива тростяна костриця піхвяна, який закріплює піски, кипець сизий і молочай Сегье.

Рослини болотних і низинних лугів

Ранньою весною вологі луки покриті жовтими килимами кульбаб, пізніше жовтцем їдким, потім коронарією зозулячою, влітку морквою дикою і будяками, пізніше чорно-пурпуровими родовиком лікарським або блакитним коммоником лучним. Кислі луки вже переходять в болотні луки. На болотних луках переважає калюжниця болотяна або масивні пучки щучника дернистого, іноді ситнику розлогого. Торф'яно-болотні луки з шаром моху характеризуються розростанням молінії голубої, ситника піхватого, білосніжних груп пухівочки дернистої та інших видів осоки або сеслерії болотяної.

Рослинність солоних ґрунтів

Залесніння безплідних солоних ґрунтів є одним з найскладніших завдань. У ґрунтах, які найкраще підходять для ячменю ощетіненному, ячменю, полину і кермеку Гмеліна, і які називають солоними ґрунтами III класу, найбезпечніше може бути вирощені тільки маслинки і тамарикси.

Рослинні спільноти боліт і вод

Ростуть на ґрунтах, які залишаються чи переважно затоплені. До них належать групки осок, зокрема осоки високої. У глибоких застійних водах зростає велика поросль звичайної очерету або більша-менша поросль рогозу, їжачої голівки прямої, очеретянки звичайної, лепешняка великого, півников болотних, омега водяного разом з сусаком звичайним, стрілиці звичайної і частухи подорожникової. У середині очерету є темні групи куги озерної. На берегах гірських потоків зустрічається й лепешняк.

Бур'яни

Різні спільноти бур'янів ростуть на культурних територіях, на порушених землях, таких як рілля, городах та садах, а також біля житлових будинків на ґрунті багатим на азот, на насипах і, нарешті, на пасовищах і витоптаних краях дороги. Значна частина бур'янів супроводжує людей, що мандрують природою, аж до незайманого рослинного царства, і навіть до високих гір. Серед бур'янів можна знайти значну кількість лікарських рослин. Більшість рослин однорічні.

Рослинні співтовариства альпійських і субальпійських зон

Альпійське або гірське пасмо є домом для дуже красивих, яскравих видів. На гумусових, кислих ґрунтах, особливо в гранітних областях, росте велика поросль ситинка трироздільного і горянки дворядної^[1]. Тут також ростуть дзвоники альпійські і первоцвіти.