Хрустальний
Хруста́льний (до 1920 року — Криндачі́вка, у 1920—2016 роках — Кра́сний Луч) — місто в Україні, адміністративний центр Хрустальненської міської громади Ровеньківського району Луганської області. З весни 2014 року місто тимчасово окуповане російськими військами. ГеографіяМісто Хрустальний розташоване за 62 км від Луганська[2] фізична відстань до Києва — ~636,3 км[3]. Сусідні населені пункти:[3]
ІсторіяТерен сучасного міста ймовірно було заселено ще у глибоку давнину, про що свідчать курганні поховання епохи пізньої бронзи. Перші значні поселення поблизу міста виникли у XVII столітті. Через них проходив шлях, яким доставляли сіль з Бахмута до Ростова, Таганрога й Новочеркаська. Згодом уздовж шляху оселилися люди, займаючись скотарством і землеробством. У 1880-х роках на південних схилах Донецького кряжу знайшли значні поклади антрациту. У 1894 році на території міста з'явилася перша шахта. Розвиток вугільних підприємств стримувала відсутність залізничного транспорту. Гужовий транспорт уже не задовольняв шахтовласників. Тому виникла нагальна потреба у будівництві залізничної гілки, що зв'язує рудники з найближчою станцією Штерівка. У 1900 році залізнична гілка завдовжки 12,5 верст сполучила вугільні підприємства з казенною Катерининською залізницею, з відкриттям станції Криндачівка, за іменем власника ділянки землі Криндача. Незабаром навколо станції утворено робітниче селище, яке отримало однойменну назву. До 1913 року в Криндачівці вже діяло 18 вугледобувних шахт. Напередодні Першої світової війни Криндачівка була невеликим глухим містечком, що потопало у бруді. У 1913 році в містечку мешкало 3 500 осіб. На вузьких кривих вулицях тулилися одна до іншої глинобитні хатинки та землянки сімейних шахтарів. Було також близько 20 кам'яних казарм й дерев'яних бараків, схожих на труни, в яких жили сезонні робітники й шахтарі, що ще не мали власної халупи. У селищі не було жодної мощеної вулиці. Навесні та влітку стояла непролазна багнюка. За питною водою мешканці долали 2-3 км. Із заходом сонця Криндачівка поринала у темряву. Вкрай важкими були умови праці криндачівских шахтарів — робочий день тривав 12 годин. Заробітна плата у забійників, вагонників і саночників не перевищувала 1,50 карбованця на день, а у робітників інших категорій була ще менше. До 1917 року існувало лютеранське село Маручине (Марієнфельд) на орендованій землі в Катеринославській губернії, Слов'яносербський повіт, Іванівська волость; у радянський період — Ворошиловградська / Донецька область, Іванівський /Краснолуцький район. Лютеранський прихід Ростов-Луганськ. Землі 1135 десятин. Мешканці: 100 (1905), 250 (1911), 189/51 німці (1926).[4]. У 1920-х роках, за планом ГОЕЛРО, за 7 км від селища почали будувати Штерівську електростанцію. Згодом на честь цієї події відбувся мітинг гірників, на якому вирішено перейменувати Криндачівку в Красний Луч. У 1926 році Красний Луч отримав статус міста районного підпорядкування та електроенергію від Штерівської ДРЕС. З 18 липня 1942 по 1 вересня 1943 місто було тимчасово окуповане німецько-фашистськими загарбниками. З 24 серпня 1991 року — у складі незалежної України. 12 травня 2016 року Постановою Верховної Ради України місто перейменовано в Хрустальний[5][6]. Постанова набрала чинності з дня, наступного за днем її опублікування. Війна на сході УкраїниНевдовзі після проголошення невизнаної «ЛНР» у 2014 році місто опинилося під контролем сепаратистів. Так, ще 25 квітня 2014 року депутати міської ради висловили свою підтримку сепаратизму, а 30 квітня 2014 року над будівлею міської ради було вивішено російський «триколор»[7]. 3 червня 2014 року було захоплено податкову інспекцію[8], а 18 червня 2014 року — військкомат[9]. З 9 серпня 2014 року антитерористичними силами здійснювалися спроби визволення міста від терористів, того дня в бою загинув солдат 95-ї окремої десантно-штурмової бригади Віталій Галянт. В центрі міста почалися активні бойові дії, були завдані авіаційні удари по місцях дислокації бойовиків — біля заводу «Стандарт», здійснювалися удари по блокпостах у місті, знищений блокпост на виїзді з Хрустального в бік Сніжного (Штергрес)[10]. Чимало мешканців намагалися залишити місто[11]. Проте відбити місто українським військам не вдалося. 22 листопада 2014 року в місті перекинулася російська вантажівка зі зброєю та набоями, усі окупанти у військовій формі із російськими шевронами загинули[12]. Станом на ранок 9 грудня 2014 року з Хрустального позникали «козаки», місто почали патрулювати російські військові, велике скупчення військової техніки — біля водосховища Грабово окупанти облаштували «Гради» та гаубиці[13]. 12 грудня 2014 року надійшла інформація, що жителі міста повністю вигнали російських бойовиків-козаків[14]. 2-4 лютого 2015 року українські військові поблизу Хрустального знищили зведений танковий підрозділ терористів — 7 танків було підбито в першу добу наступу, 4 танки протягом наступних 2 діб, ще 3 танки вийшли з ладу з інших причин[15]. З 5 на 6 лютого 2015 року до Хрустального було доставлено до 80 трупів окупантів — чергову партію — терористів, ліквідованих під Дебальцевим[16]. Російсько-українська війна16 червня 2022 року в Хрустальному стався вибух боєприпасів на складі окупантів. Судячи з вибухів детонації та масштабів пожежі, горів склад з боєприпасами та іншою зброєю російських окупантів[17]. 24 липня 2022 року, вночі, українські військові шістьма ракетами з комплексу M142 HIMARS поцілили прямо в дах готелю, в якому знаходився командний пункт одного з великих підрозділів окупанта. За даними української розвідки, втрати склали до 100 осіб[18]. НаселенняЗа переписом населення 2001 року у Хрустальному проживало 94875 осіб[19].
Національний складНаціональний склад населення за даними перепису 2001 року[20]:
Мовний складРідна мова населення за даними перепису 2001 року[21]:
ЕкономікаВидобуток кам'яного вугілля (антрациту) — ДП «Донбасантрацит», Шахти «Краснолуцька», імені газ. Ізвєстія, «Княгининська», «Краснокутська», «Новопавлівська», «Міусинська», «Хрустальська»). Машинобудівний, ливарно-механічний заводи. Виробництво будматеріалів, легка, харчова промисловість. Швейна фабрика. Головна гордість міста (в економічному плані) — цегельня «Фагот». Завод «Красний луч», що спеціалізується на випуску гідроакустичних та навігаційних систем для військово-морського флоту, нині не працює. Господарський суд Луганської області у серпні 2007 року схвалив план санації заводу. Передбачається вивіз з підприємства впродовж року основних ліквідних активів (близько 70 % тих, що є в наявності). ТранспортПівнічною околицею міста протяасє автошлях міжнародного сполучення М03E50. Пам'ятникиВ районі річки Міус розташований меморіальний комплекс Міус-фронт. Під час німецько-радянської війни тут проходив однойменний оборонний рубіж. Деякі вулиці міста названі на честь Героїв Радянського Союзу, які загинули в боях за вигнання нацистів з Донбасу. Це відомий пілот-винищувач, «біла лілія Сталінграда» Лідія Литвяк, Погорелов тощо.
СпортУ місті працює ДЮСШ, яка зростила чимало відомих спортсменів в різних видах спорту, особливо з легкої атлетики, футбол і важкої атлетики. Тривалий час у Палаці піонерів працював шаховий гурток під керівництвом Новоскольцева Миколи Федоровича, який виховав чимало спортсменів різного рівня: кандидатів у майстри спорту і першорозрядників. Заклади освітиОргани владиМісцеві органи влади представлені Краснолуцькою міською радою, яка входить до складу Луганської області України. Міський голова — Філіппова Марина Вікторівна. До міської ради входить 50 депутатів[22]. Відомі особи
Примітки
Література
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg)
Portal di Ensiklopedia Dunia
