Чемпіонат СРСР з футболу 1987: шоста зона другої ліги
Чемпіонат УРСР з футболу 1987 — 17-й турнір серед команд української зони другої ліги. Тривав з 15 березня по 22 жовтня 1987 року. У першості взяли участь 27 команд. «Таврія» стала переможцем, установивши рекорд української зони за кількістю забитих м'ячів — 125 за сезон (у 52 матчах). Останнє місце посів київський СКА, який ще 1983 року був чемпіоном УРСР, а 1986 року — бронзовим призером. Наприкінці року «Таврія» здобула перемогу в перехідному турнірі за право виступати в першій лізі СРСР 1988 року. ОглядПеред початком сезону планувалося скорочення чисельного складу другої ліги. Надійшло навіть положення про всесоюзну другу лігу. Але змін не сталося, й організатори повернулися до старої формули розіграшу. Другу несподіванку підготувала непогода — матчі перших двох турів, що мали відбутися 15 і 19 березня, довелося перенести на червень. Мало хто до початку турніру міг передбачити, що зустріч між «Прикарпаттям» і «Таврією» виявиться центральною подією першого кола. Чемпіон України 1985 року і срібні призери сезону-86 — кримські футболісти під керівництвом нових наставників — заслуженого тренера УРСР В'ячеслава Соловйова й заслуженого тренера Узбецької РСР Віктора Каневського — впевнено лідирували в шостій зоні. Їхній суперник — команда з Івано-Франківська — 1986 року не зуміла увійти до групи учасників головного фіналу і задовольнилася посереднім 17-м місцем. А 1987 року команда Бориса Стрєльцова кинула виклик визнаним фаворитам — на старті прикарпатці здобули сім перемог поспіль. За матчем лідерів спостерігало 11 тисяч глядачів. Господарі поля виправдали надії своїх шанувальників, перемігши потенційного лідера (у «Таврії» було на дві гри менше) — 2:1. Після цього поєдинку група лідерів розташувалася наступним чином: «Прикарпаття» — 30 очок, «Таврія» і тернопільська «Нива» — по 27, «Кривбас» — 25, СКА (Одеса) — 24. Але вже через тиждень лідер зіграв унічию — 0:0 з «Нивою», а «Таврія» перемігши вдома горлівський «Шахтар» — 2:1, впритул наблизилася до прикарпатців, а за втраченими очками — випередила їх. 30 липня, у грі другого кола в Сімферополі, «Таврія» взяла реванш з таким же рахунком. І хоча до фінішу було ще далеко, основне питання практично вирішилося: найближчого переслідувача — «Прикарпаття» лідер випереджав на 4 очки, а за втраченими — на 10. Незважаючи на несподівані поразки від одеського СКА, «Новатора» і «Кривбаса», кримські футболісти достроково, за три тури до фінішу, стали переможцями. Три роки знадобилося їм, щоб знов повернутися в першу лігу. Друге місце зайняла тернопільська «Нива». Два роки тому лише поразки в останніх матчах на виїзді перешкодили підопічним Віктора Полянського зайняти призове місце. І ось тепер — безперечний успіх. Більшість поєдинків команда грала з трьома оборонцями: Тимофєєв діяв на місці ліберо, а Цисельський і Мацюпа грали персонально по гравцю. Натомість у центральній зоні півзахисту діяли одразу троє футболістів: у домашніх матчах Сухенко грав опорним, а Назаренко та Рудницький діяли під нападниками. У гостях Назаренко вже опускався на місце опорного, і «Нива» грала з подвоєним опорним центром півзахисту. До того ж, у тактичній схемі не було крайніх оборонців та хавів. Так званими лінійними, які закривали всю бровку, діяли Біскуп та Венгринович. Лише коли серйозну травму в домашньому поєдинку з вінницькою «Нивою» отримав капітан Ігор Біскуп, на його місце перейшов Венгринович, а зліва лінійним став грати Мацюпа, натомість персонально з гравцями команд-суперників — Ігор Покидько. Третіми фінішували футболісти «Прикарпаття». Вдало виступив дебютант ліги — полтавська «Ворскла» увійшла до десятки найсильніших. Головними дійовими особами «битви аутсайдерів» стали «Новатор», «Динамо» (Ірпінь), «Десна» (Чернігів), «Зірка» (Кіровоград) і «Маяк» (Харків). Несподівано серед них виявилися й армійці Києва — команда, яка виступала в першій лізі, шість років тому була чемпіоном України, а в сезоні-86 стала бронзовим призером. У підсумку, саме кияни розпрощалися з статусом команди майстрів[1][2]. Підсумкова таблиця
Результати матчів
СтатистикаСім місяців тривав чемпіонат в українській зоні другої ліги. За 54 ігрових тури 702 матчі провели команди в цьому турнірному марафоні. На поле виходили 715 футболістів, з яких 73 — воротарі. В усіх матчах своїх команд узяли участь 17 гравців. Найбільше футболістів використали армійці Києва — 43. Найстабільнішим був склад «Нафтовика» — 19 гравців. Матчі першості відвідали 2 912 440 глядачів (у середньому за гру — 4 148). Найбільшу аудиторію збирав полтавський стадіон «Колос» — 260 700 (10 027 за гру). Найменше любителів футболу відвідало зустрічі в Ірпені — 17 100, тобто 658 глядачів за матч. На виїзді найпопулярнішою командою була «Таврія», матчі з її участю зібрали 153 300 глядачів. У першості забито 1661 м'яч. Середня результативність — 2,36 на гру. М'ячі забивали 346 футболістів. Крім того, зафіксовано 12 автоголів. Найкращими бомбардирами стали Віктор Олійник («Буковина») і Володимир Шишков («Спартак») — по 30 голів. Судді призначили 198 пенальті (реалізовано — 148). Найчастіше 11-метровими карали «Чайку» — 12 разів. «Таврія» найчастіше пробивала пенальті — 13 разів. Найкращі пенальтисти: Богдан Самардак («Авангард») та Ігор Юрченко («Прикарпаття») — по 7 влучень з 7. Найневдаліше пробивали 11-метрові футболісти «Буковини», які спромоглися реалізувати тільки 2 із 9. Зафіксовано 15 «хет-триків», причому Адальберт Карпонай (луцьке «Торпедо») забив в одному матчі чотири голи. Тричі по 3 м'ячі провів Володимир Шишков («Спартак»), двічі — Ігор Яворський з тернопільської «Ниви». «Рубіновий кубок» газети «Молодь України» найвлучнішій команді вручено «Таврії». Сімферопольці довели рекорд результативності за сезон до 125 м'ячів (2,40 за гру). Вперше команда в чемпіонаті УРСР пропустила за сезон більш як сто голів — це «досягнення» в пасиві «Новатора» (107). 93 матчі завершилися з великим рахунком. А всього в 702 зустрічах зафіксовано 22 варіанти рахунку. Найчастіше, як і завжди, зустрічався рахунок 1:0 (158 разів). Майже чверть усіх матчів закінчилася внічию — 172 (24,5%). Господарі виграли 420 поєдинків, гості — 110, різниця м'ячів — 1120—541. Тільки «Таврія» і тернопільська «Нива» набрали на виїзді більше половини очок, відповідно 32 і 27. Найгірший показник у гостях має «Суднобудівник» — лише 5 пунктів. Найбільше попереджень зібрали «Авангард» і «Десна» — по 40. Найчастіше вилучалися з поля футболісти тернопільської «Ниви» — 4 рази. Всього гравці отримали від арбітрів 704 попередження і 34 рази вилучалися з поля[3][4]. Пенальті, які пробивали у ворота суперників (у дужках зазначена кількість реалізованих одинадцятиметрових ударів)[5].
Пенальті, які пробивали суперники (у дужках зазначена кількість реалізованих одинадцятиметрових ударів)[5].
Жовті картки (попередження), які отримали гравці команд-учасниць у матчах першості[5].
Червоні картки, які отримали гравці команд-учасниць у матчах першості[5].
Жодного разу не вилучалися з поля футболісти клубів «Десна», «Шахтар» П, «Торпедо» З, «Торпедо» Л, «Маяк», «Шахтар» Г, «Новатор». Середня відвідуваність домашніх матчів[5]. Після назви клубу зазначена загальна кількість місць на його спортивній арені[6].
БомбардириНайкращі голеадори чемпіонату УРСР[7][8]:
Найкращі бомбардири клубів і гравці, які забили не менше як 10 голів:
![]()
ПризериГравці перших трьох команд, які взяли участь щонайменше в половині матчів, отримали медалі. Подаємо список футболістів, які виступали в складах команд-призерів.
АрбітриНа подання республіканської колегії суддів президія Федерації футболу України затвердила список десяти найкращих арбітрів. До нього увійшли[11]:
Дві командиПрезидія Федерації футболу України затвердила список 22-ти найкращих футболістів республіки, які виступали в колективах другої ліги. Найширше представлений у цій класифікації чемпіон, сімферопольська «Таврія» — 7 футболістів. По три гравці з «Буковини», одеського СКА і «Прикарпаття», два — з тернопільської «Ниви» й по одному — з «Океану», ірпінського «Динамо», ровенського «Авангарду» і павлоградського «Шахтаря»[11].
Зведена таблицяУ сімнадцяти турнірах брали участь 38 українських команд і три клуби з Молдавії. Одинадцять колективів були учасниками всіх чемпіонатів. Нижче наведена перша десятка за сумарною кількістю набраних очок після завершення першості 1987 року[12].
Клуб бомбардирівТринадцять футболістів забили понад сто м'ячів, виступаючи за українські команди другої ліги. Символічний клуб бомбардирів має такий вигляд[13]:
Після прізвища футболіста вказано рік, коли забито сотий м'яч, а також сумарну кількість голів. Найближчими кандидатами до вступу в клуб є Віктор Олійник — 95 м'ячів та Ігор Яворський — 94[13]. Перехідний турнірЯк і в попередніх сезонах, переможці дев'яти регіональних зон другої ліги боролися за три путівки до першої ліги. Були створені три групи, матчі проходили у два кола — вдома і на виїзді. Команди, які посіли перші місця у групах, наступного сезону стартували у другому дивізіоні радянського футболу. Суперниками футболістів «Таврії» у перехідному турнірі за путівку до першої ліги стали російська «Іскра» (Смоленськ) і грузинський «Локомотив» (Самтредія). У стартовому матчі на своєму полі сімферопольці перемогли свого основного суперника — «Іскру», забивши чотири «сухих» м'ячі (відзначилися Шевченко, Дюльдін, Райко, Гуйганов). Ще переконливішою була перевага «Таврії» над переможцем дев'ятої зони, де виступали команди закавказьких республік — 6:1. Зігравши 8 листопада в Смоленську внічию (3:3), кримські футболісти знову здобули право виступати в першій лізі[2].
Дванадцять українських команд, за час існування другої ліги, брали участь у перехідних змаганнях за право виступати у першій лізі. Найкращі бомбардири у цих іграх: Володимир Науменко («Таврія») — 8 м'ячів (1985 рік) і Олег Крамаренко («Металіст») — 6 м'ячів (1974 рік). Сумарна таблиця виступів українських команд у перехідних турнірах має такий вигляд[13]:
Фінальний турнір КФКЧемпіонат УРСР також проводився і серед колективів фізичної культури[14]. П'ять місяців команди у шести зонах виборювали путівки до фінального етапу. Лише переможці зональних змагань продовжували боротися за чемпіонський титул, путівку до ліги майстрів на наступний сезон і перехідний приз газети «Молодь України». Фінальний турнір проходив на стадіонах Хуста і Виноградова. Фаворитами фахівці вважали три команди — «Дніпро», «Кремінь» і «Динамо». Та вже на старті змагань одесити поступилися «Металургу». А потім зазнали відчутних поразок від «Дніпра» (1:4) і «Кременя» (0:2). За календарем фінального турніру матч «Дніпро» — «Кремінь» був останнім. Команда з Полтавської області у чотирьох матчах набрала вісім очок. Черкащани втратили очко в зустрічі з «Підшипником». «Кремінь» першим добився успіху. На 19-й хвилині відзначився Юрій Авраменко. «Дніпро» відігрався на початку другого тайму. На 65-й хвилині черкащани з пенальті забили переможний м'яч[15].
Склад переможців: Пилипенко, Салюк, Петровський, Кирилюк, Перепелиця, Довгалець, Сулла, Бережний, Дошкар, Шевченко, Бойко, Кирилюк. Тренер — Першин[15]. Примітки
Джерела
|
Portal di Ensiklopedia Dunia