Ямська вулиця (Київ)

Ямська вулиця Київ
Початок Ямської вулиці
Місцевість	Нова Забудова
Район	Голосіївський
Назва на честь	селища Ямки
Колишні назви
Ямська, Батиєва, ім. Петра Кривоноса
Загальні відомості
Протяжність	1,2 км
Координати початку	50°25′39.6″ пн. ш. 30°30′36.1″ сх. д. / 50.427667° пн. ш. 30.510028° сх. д. / 50.427667; 30.510028
Координати кінця	50°25′5.7″ пн. ш. 30°30′56.2″ сх. д. / 50.418250° пн. ш. 30.515611° сх. д. / 50.418250; 30.515611
поштові індекси	03038, 03150
Транспорт
Найближчі станції метро	«Олімпійська»  «Палац «Україна»»
Найближчі залізничні станції	з. п. Протасів Яр
Рух	двосторонній
Покриття	асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Храми	Церква християн-адвентистів Сьомого дня, до 1927 р. існувала Миколо-Либідська церква
Державні установи	Державний резервний насіннєвий фонд України
Медичні заклади	Підстанція № 13 швидкої медичної допомоги
Зовнішні посилання
Код у реєстрі	11951
У проєкті OpenStreetMap	r1825486
Мапа
Ямська вулиця у Вікісховищі

Ямська́ ву́лиця — вулиця в Голосіївському районі міста Києва, місцевість Нова Забудова. Пролягає від вулиці Івана Федорова до проїзду без назви між вулицями Казимира Малевича і Миколи Грінченка.

Прилучаються вулиці Лабораторна, Володимиро-Либідська, Німецька.

Вулиця виникла в середині XIX століття. Назва — від розташованого колись тут селища Ямки. У кінці XIX — на початку XX століття Ямська вулиця була відома в Києві своїми будинками розпусти. Після їх переносу, з метою остаточно запобігти сумнівній репутації вулиці, її жителі в березні 1906 року звернулися до міської думи з проханням назвати вулицю Криловською, на честь російського поета-байкаря Івана Крилова. Проте дума, підтримавши необхідність перейменування, запропонувала жителям підібрати їй іншу, «місцеву» назву. У 1907 році вулиця набула назву Батиєва, від розташованої неподалік Батиєвої гори.

У 1938 році вулиця набула назву вулиця ім. Петра Кривоноса^[1], на честь залізничника-стахановця Петра Кривоноса (фактично продовжували використовувати попередню назву вулиці).

Історичну назву вулиці повернуто 1944 року^[2].

Ямську вулицю увічнено Олександром Купріним у повісті «Яма».

Більшу частину старої забудови знесено у 1980-х роках. Будинок № 52 знесено 2013 року^[3].

• буд. № 8 — будинок чергової для кондукторів станції Київ-Товарний, 1907 (архіт.)
• буд. № 44 — будинок, кінець XIX — початок ХХ ст., в якому містилася кузня (іст.).
• буд. № 54 — будинок, початок ХХ ст., в якому містився каретний цех (іст.).

• 
  На першому плані — Ямська вулиця, на задньому — Миколаївський костел, бл. 1915
• 
  Церква християн-адвентистів Сьомого дня, буд. № 70
• 
  частина від вул. Німецької до кінця
• 
  № 59
• 
  № 50

• Веб-енциклопедія Києва.

• Вулиці Києва. Довідник / упоряд. А. М. Сигалов та ін. — К. : Реклама, 1975. — С. 187.

• Вулиці Києва. Довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — С. 262. — ISBN 5-88500-070-0.
• Вулиці Києва. Довідник / під ред. А. М. Сигалова. — К. : Агентство преси «Журналіст», 2005. — С. 38. — ISBN 966-95457-1-5.

• Ямська вулиця // Вулиці міста Києва: офіційний довідник / Додаток до рішення Київської міської ради від 22 січня 2015 року № 34/899 «Про затвердження офіційного довідника „Вулиці міста Києва“».  — С. 310. [Архівовано з першоджерела 6 жовтня 2021.]
• Фотоспомин. Київ, якого немає: Анотований альбом світлин 1977–1988 років / автор світлин В. Галайба; автори-упорядники: М. Виноградова та ін. — К. : Головкиївархітектура; НДІТІАМ, 2000. — 408 с. : іл. — ISBN 966-7452-27-1.
• Улица недели: Ямская. Где находились «дома терпимости» и о чем писал Куприн? [Архівовано 30 серпня 2016 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття про Київ. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.