Анна Фрейд
Анна Фройд (3 грудня 1895 — 9 жовтня 1982) — австрійська психологиня, що значно розвинула психоаналіз: засновниця дитячої психоаналітичної психології (з Мелані Кляйн), дослідниця захисних механізмів психіки. Розбудовувала психоаналітичну теорію его.[5] У порівнянні з психоаналізом З. Фрейда, праця Анни Фрейд підкреслює важливість Еґо (Я) та можливість його соціального виховання. ЖиттєписНародилася 3 грудня 1895 року у Відні шостою дитиною Зигмунда Фрейда та Марти Бернайс.  Мала порівняно нещасливе дитинство, позбавлене близьких відносин з матір'ю, вихована католицькою нянькою Джозефіною та мала слабке здоров'я.[6] Мала складнощі у порозумінні з рідними, особливо з сестрою Софі (а також з двоюрідною сестрою Сонею Тріервайлер, що мала на неї «поганий вплив»), з котрою конкурувала за прихильність батька.[7][8][9] Анну постійно посилали на оздоровчі ферми для суцільного відпочинку, благотворних прогулянок, та пари зайвих фунтів[10]. Можливо, страждала від депресії, яка спричиняла розлади шлунку. Попри все Анна була енергійною дитиною з репутацією маленької шкоди.[11] Про Анну у щоденниках батька більше, ніж про інших близьких. Попри навчання у Літньому ліцеї Відня, від батька та гостей дому Анна вивчила іврит, німецьку, англійську, французьку та італійську. Закінчила освіту у Літньому ліцеї в 1912 році. Страждаючи від депресії, була дуже невпевнена щодо майбутнього фаху. Згодом поїхала до Італії та залишилася з бабусею. Існують свідоцтва, що у 1914 Анна Фрейд подорожувала до Англії з метою покращити свою англійську, але була вимушена одразу повернутися через оголошення війни. У 1914 році Анна Фрейд пройшла тест на стажистку у Літньому Ліцеї, якою і працювала з 1915 по 1917 роки. З 1917 по 1920 роки працювала викладачкою, проте вчительську кар'єру змушена залишити через туберкульоз. У 1938 році Фрейди вимушені полишити Австрію внаслідок посилення переслідування євреїв нацистами у Відні після аншлюсу Австрії гітлерівською Німеччиною. Фрейд сама організувала еміграцію родини до Лондона через сильне погіршення здоров'я батька (рак щелепи). В Лондоні продовжила працювати та дбати про батька до його смерті восени 1939 року. Анна Фрейд померла у Лондоні 9 жовтня 1982 року. Була кремована, а попіл був поміщений у мармурову полицю поряд з античною грецькою погребальною урною її батьків. Партнерка Анни Дороті Тіффані-Бьорлінгам та декілька інших Фрейдів поховані поряд. Психоаналітична кар'єра
В 15 років Анна Фрейд почала читати роботи батька. Сон, який вона бачила 'у віці 19 місяців… [знайшовся у] «Тлумаченні сновидінь».[12][13] В 1918 році, у 23 роки, Анна Фрейд починає психоаналіз у батька, після чого починає серйозно займатись професією. Її аналіз був завершений у 1922 році, і вона представляє його у науковій праці «Фантазії побиття та мрії» перед Віденською психоналітичною спільнотою, до якої пізніше була прийнята.[14] Перша стаття Анни Фрейд, "почерпана частково з її власного внутрішнього життя, але це не робить її внесок менш науковим".[15] Фрейд ілюструє, як "мрії, які можуть бути сконструйовані свідомо для придушення мастурбації, є несвідомим розвитком оригінальної теми тих самих мастурбаційних фантазій".[16] Раніше З.Фрейд описував схожу тему у «Дитині, яку лупцюють»[17] — в якій описав випадок із жінкою, де "детально відпрацьована надструктура мрій, які мають величезне значення для життя, виросла на ґрунті мазохістської фантазії побиття… майже достягаючи рівня справжнього витвору мистецтва".[18] У 1923 році Анна Фрейд починає власну психоаналітичну практику з дітьми. У 1925 викладає техніку дитячого психоаналізу у Віденському психоаналітичному інституті. З 1925 по 1934 була Секретаркою Міжнаціональної психоаналітичної асоціації, продовжуючи дитячий аналіз та семінари і конференції з даної теми. Погляди Анни Фрейд на розвиток дитини, описані в 1927 у першій книзі «Введення до техніки дитячого психоаналізу», зіткнулися з поглядами аналітикині Мелані Кляйн, яка відходила від запланованого розвитку фрейдівської школи.[19] Після прибуття до Лондона в 1938 між А. Фрейд та Мелані Кляйн почався конфлікт щодо теорій розвитку дитини, кульмінацією якого стали так звані «суперечливі дискусії[en]». Переконання Анни Фрейд, що "у дитячому аналізі трансфер відіграє іншу роль… а аналітик не тільки «представляє матір», але й насправді є справжньою другою матір'ю у житті дитини",[20] стало традиційним у психоаналітичному світі. В 1935 році Фрейд очолила Віденський психоаналітичний інститут. В 1936 Фрейд оприлюднила одне зі своїх найвпливовіших досліджень, «Психологія Я та захисні механізми» - про «методи, якими еґо відгороджує невдоволення і тривогу». Ця класична монографія стала основоположною у психології еґо та встановила репутацію Анни Фрейд як ведучої теоретикині світового масштабу. Анна Фрейд скористалася власним клінічним дослідом, поклавши його теорію З. Фрейда.[21] Детальний опис таких захисних механізмів психіки, як регресії, репресії, формації реакції, ізоляції, відміни, проєкції, інтроекції, повороту проти себе, реверсії та сублімації[22] допомогли встановити важливість функцій еґо та концепції захисних механізмів, недостатньо досліджених З. Фрейдом. Друга світова дала можливість Анні Фрейд спостерігати вплив нестачі опіки на дітей. У грудні 1940 року під керівництвом Анни Фрейд і Дороті Барлінгем був організований Хемпстедській дитячий будинок, робота в якому велася в чотирьох напрямках. По-перше, усунути фізичні та психічні наслідки війни, причинами котрих були авіаційні нальоти, життя в бомбосховищах, на станціях метро, переживання розлуки з батьками та евакуація. Крім того, профілактична робота, щоб спробувати мінімізувати обумовлені війною переживання розлуки. Завдяки спостереженню за дітьми стало можливим вивчати психічні реакції дітей на розлуку і життя в інтернаті. І, нарешті, при Хемпстедському дитбудинку був організований трирічний навчальний курс для виховательок і медсестер. У 1947 році Анна Фрейд організувала перші навчальні курси для підготовки дитячих аналітиків(-кинь), «Хемпстедські курси та клініка дитячої терапії».'[23] З початку 1950-х до кінця життя Фрейд регулярно подорожувала до США для читання лекцій, викладання та дружніх контактів. У 1959 її обирають віце-президентом Міжнародного психоаналітичного об'єднання та Почесною Закордонною членом Американської Академії Наук та Мистецтв. У 1970-х Фрейд займалась проблемами емоційно облишених та соціально ушкоджених дітей, вивчала відхилення та відставання у розвитку. У Єльській юридичній школі читала семінари з проблем злочинності та сім'ї, що призвело до трансатлантичного співробітництва з Джозефом Голдстейном та Альбертом Солнітом про проблеми дітей та закону, які були опубліковані у науковій праці «Більш ніж у найкращих інтересах дитини» (1973). Особливу увагу у цій праці приділено останнім рокам дитинства та розвиткові дорослості — "Мене завжди більше приваблював підлітковий період ніж пре-Едіпові фази"[24] — підкреслюючи, як "підвищені інтелектуальні, наукові та філософські інтереси цього періоду репрезентують спроби приборкати потяги".[25] Проблема, яку ставить фізіологічне визрівання, особливо наголошувалась Анною Фрейд. «Агресивні імпульси інтенсифікуються до стану повної безконтрольності, голод перетворюється на ненажерливість… Формації реакції, які здавалися надійно вбудованими у структурі еґо, під загрозою повного розпаду».[26] У 1983 році (через рік після смерті) опублікована колекція праць Фрейд. Анна Фрейд була «пристрасною та надихаючою вчителькою», і в 1984 році клініку Хемпстеда перейменовано у Центр Анни Фрейд. Згідно з її посмертним бажанням, у 1986-му році дім Анни Фрейд у Лондоні трансформований у Музей З. Фрейда, присвячений психоаналітичному об'єднанню. На честь науковиці названо астероїд 11299 Аннафройд. ПраціВ перекладі російською опубліковані такі праці Анни Фрейд:
Див. такожДжерела
Примітки
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.jpeg)
Portal di Ensiklopedia Dunia
