Марія Казимира

Марія Казимира Луїза де Лагранж д'Аркен
Марія Казимира Луїза де Лагранж д'Аркен
фр. Marie Casimire Louise de La Grange d'Arquien
	Портрет Марії Казимири
Псевдо	królowa Polski Marysieńka
Народилася	28 червня 1641; Невер
Померла	30 січня 1716 (74 роки); Блуа
Поховання	крипта святого Леонарда
Країна	Франція; Річ Посполита
Національність	француженка
Місце проживання	Франція, Польща, Україна, Італія
Діяльність	королева Польщі
Відома завдяки	Марисенька
Знання мов	давньоруська і польська
Титул	королева Польщі
Посада	королева-консорт, фрейліна, староста Бродницькийd, староста гнівськийd і Велика княгиня Литовська[d]
Конфесія	католицтво
Рід	Замойські
Батько	Henri Albert de La Grange d'Arquiend
Мати	Françoise de La Châtred
Брати, сестри	Anna Ludwik de La Grange d'Arquiend, Louise Marie de La Grange d'Arquiend і Maria Anna de La Grange d'Arquiend
У шлюбі з	Ян III Собеський і Ян Собіпан Замойський
Діти (17 )	17 дітей
Автограф
Нагороди	Золота троянда
	Герб;
	; ; Медіафайли у Вікісховищі ;

Марія Казимира Луїза де Лагранж д'Аркен (фр. Marie Casimire Louise de La Grange d'Arquien, пол. Maria Kazimiera d'Arquien; 28 червня 1641, Невер — 30 січня, 1716, Блуа) — дружина короля Польщі, великого князя Литовського і Руського Яна III Собеського. Відома в історії Польщі під ім'ям Марисенька.

Життєпис

Походить із французької дворянської родини (нині департамент Ньєвр (Невер). З п'ятирічного віку — у свиті королеви Марії Луїзи Неверської (королева Польщі, дружина короля Яна II Казимира).

У віці 17 років шлюб із нею узяв Ян Собіпан Замойський (1627—1665), воєвода сандомирський, київський. Після смерті чоловіка його маєтності успадкував небіж — Михайло I Корибут Вишневецький (1640—1673).

До Марії Казимири залицявся Ян Собеський, який узяв із нею шлюб через шість років після смерті першого чоловіка.

Знайомства, давні зв'язки Марії Казимири при польському королівському дворі сприяли обранню Яна Собеського королем. Від шлюбу з ним мала 14 дітей. Одна з дочок Собеських (Тереса Кунегунда) пізніше стане матір'ю Карла VII, короля Чехії, недовгого імператора Священної Римської імперії у 1742–1745 рр.

З листопада 1690 року була власницею Тернополя за рішенням Коронного трибуналу в Любліні^[2] (за іншими даним 1694 року^[3]).

Після смерті чоловіка перебралася до Риму, мешкала в палаці Цукаррі. Була доброю знайомою папи римського Інокентія XII (колись нунція в Польщі). Після смерті папи римського доживала віку у Франції; померла в січні 1716 р. в замку Блуа. Прах перепоховано у крипті святого Леонарда Вавельського замку у Кракові, біля чоловіка — Яна III Собеського.

Цікаві факти

Для неї був створений бароковий замковий сад на терасах у Жовкві
Господарювала в невеличкому і унікальному за формою Китайському палаці Золочівського замку
Її мармурове погруддя з Жовкви вивіз у Санкт-Петербург цар Петро І, де прикрасив ним свій Літній сад

В Римі екс-королева стала меценатом для композитора Доменіко Скарлатті та архітектора Філіппо Ювара
Серед портретистів Марії Казимири — Шимонович-Семигиновський Юрій Елевтерій, уродженець Львова.

Родина

Чоловік — Ян III Собеський, правитель Речі Посполитої, король Польщі, великий князь Литовський, Руський

Діти:

Якуб Людвік (1667—1737) — дідич Зборова, Золочева (фундатор в останньому колегії, монастиря і костелу отців Піярів^[4])
Марія Тереза Собеська
Тереза Кунігунда (1676—1730) — дружина курфюрста Баварії Максиміліана II. Регентка Баварії у 1704—1705 роках під час перебування баварського двору в Іспанських Нідерландах.
Александер Бенедикт (1677—1714)
Константій Владислав (1680—1726)
Тереза Теофіла
Аделаїда Людвіка
Тереза Кунегунда Регіна^[5].

Генеалогія

Див. також

Примітки

↑ Чеська національна авторитетна база даних
d:Track:Q13550863
↑ Гуцал П. Заснування Тернополя. Власники Тернополя (1540—1843) // Тернопіль. Історичні нариси. — Тернопіль : Джура, 2016. — С. 21. — ISBN 978-966-185-130-5.
↑ Горбоватий В., Гуцал П., Сеник А. Собеський Ян // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 304. — ISBN 978-966-528-279-2.
↑ Слободян В. Християнські храми Золочева // Золочів / Галицька брама. — 2007. — № 1—2 (145—146) (січ.—лют.). — С. 26.
↑ Єзерська І. Чоловічі та жіночі імена за метриками хрещень катедрального костелу Львова (XVII ст.) // Український історичний журнал. — К., 2010. — № 2 (491, березень-квітень). — С. 211. — ISSN 0130-5247.