Потоцькі

Потоцькі
Пилява
Опис герба: Під графською короною в синім полі золотий хрест з двома кінцями вліво и трьома вправо.
Титул:	Графи
Родоначальник:	Якуб Потоцький
Гілки роду:	Залізна, Золота и Срібна Пиляви
Місце походження:	Велике князівство Литовське
Підданство:	Велике князівство Литовське, Річ Посполита, Російська імперія, Священна Римська імперія, Австро-Угорщина
Замки / палаци:	Палац Потоцьких у Львові, Палац Потоцьких у Варшаві (з 1799), Ланьцутський замок (з 1816), Лівадійський палац (1834—1861) та багато інше

Пото́цькі гербів Пилява (пол. Potoccy herbu Pilawa), Любич, Остоя, Шеліга, Шренява, Яніна — польські шляхетські, магнатські роди. Представники родів Потоцьких — державні діячі, воєначальники, діячі культури — відіграли важливу роль у історії Королівства Польського, Речі Посполитої, України. Частина представників роду володіла графськими титулами Австрійської (з 1867 року Австро-Угорської) та Російської імперій також належне роду селище Потоцькі.

Походять, за даними, із села Потоцьке біля міста Єнджеюва (пол. Potok), прізвище утворене від цього топоніму. Предком роду був Жирослав із Потока (* близько 1136), однак ця легенда не знайшла документального підтвердження^[1]. Від дітей його сина Олександра (?) походять шляхетські роди Москожевських, Станіславських, Творовських, Боровських і Стословських.

Якуб Потоцький з Потоку коло Єнджеюва (~1481 — 1551) започаткував магнатську лінію роду (власне Потоцьких герба Пилява).

Магнатська лінія поділяється на три основні гілки:

• «Залізна Пилява» (пол. «Żelazna Pilawa»);
• «Гетьманська лінія» або «Срібна Пилява» (пол. «Linia hetmańska»/«Srebrna Pilawa»);
• «Лінія примасів» або «Золота Пилява» (пол. «Linia Prymasowa»/«Złota Pilawa»).

У домініканському костелі Золотого Потоку існувала пам'ятна таблиця з епітафією Родини Потоцьких:
Gentilico Cineri|POTOCIORUM|QUORUM|Nomen in Patria vetustum,|Gloria semper fuit viridis,|Sinceritas ubique probata.|Quietem Sacram,|A Conditore pacis & quietis,|A Conservatore animarum & lucis,|Ab inspiratione vitalis & perpetui Spiritus,|Precamur, optamus.|Sint regnentque cum Deo,|Vivorum perenne antidotum,|IN CHRISTO.|Mortuorum solacium,|Amen.^[2] Шимон Старовольський відвідав Бучач, Потік Золотий Біржай (пол. Birże) на межи 1640–1650 років; записав (завдяки цьому збереглись) тексти надгробних та пам'ятних епітафій Потоцьким в костелах цих міст.^[3]

«Залізну Пиляву» вважають найстарішою. «Золота Пилява» отримала графський титул від імператора Священної Римської імперії Рудольфа ІІ Габсбурґа 1606 року. Інші «пиляви» почали використовувати титул графів після поділів Польщі.

• Суліслав — каштелян сандомирський
• Суліслав — каштелян завихостський
• Влостко — дідич Потоку, віслицький каштелян 1366,
• Якуб — каштелян радомський 1398
• Бернард, згаданий 1435^[4]

Цей розділ потребує доповнення. (вересень 2017)

• Якуб (бл. 1481–1551) — галицький підкоморій, осадник у Галичині
  • Миколай (1512–1572) — стражник коронний
    • Ян (1555–1611) — староста генеральний подільський, брацлавський воєвода
    • Якуб († 1612/1613) — староста генеральний подільський, брацлавський воєвода
      • Миколай (1593–1651) — великий гетьман коронний
        • Пйотр — брацлавський воєвода
        • Стефан — староста ніжинський
    • Анджей — кальвініст
      • Миколай (†1613)
      • Станіслав Ревера (1579–1667) — гетьман великий коронний
        • Анджей (†1692) — полководець, учасник Конотопської битви, розбудовник Станиславова
          • Юзеф (†1751) — великий гетьман коронний
            • Станіслав (1698–1760) — познанський воєвода
              • Юзеф — крайчий коронний
                • Ян «Непомуцен» (1761–1815) — драматург, романіст, історик
                  • Альфред Войцех
                    • Альфред Юзеф (1817–1889) — маршалок Галицького Сейму
                      • Юзеф Миколай (1862–1922) — австрійський камергер, член Державної думи Російської імперії
                        • Роман-Антоній (1893–1971)
                  • Артур Станіслав
                    • Адам Юзеф
                      • Анджей Казімеж (1861–1908) — галицький польський політичний діяч
                • Северин Антоній (1762–1829) — член Державної ради Російської імперії, сенатор, дійсний статський радник
        • Фелікс Казімеж (1630 — 15 травня 1702) — польський шляхтич гербу Пилява, військовий і державний діяч Речі Посполитої.
          • Міхал — волинський воєвода
          • Станіслав Владислав (помер у 1732 р.) — белзький воєвода. Володар Винники (біля Львова) 1730—1732 рр.^[5]
          • Маріанна (Яблоновська, Тарло) (?—1749) — воєводина люблінська і володарка Винники (біля Львова) на початку XVIII ст.; мати — Кристина Любомирська (пом. 1669 р.). Дід — Станіслав Ревера Потоцький^[6]
          • Юзеф (? —1723) — стражник великий коронний, белзький та ропчицький староста, другий син Фелікса Казимира.
            • Франциск Салезій (1700—1772 рр.) — гербу Пилява, київський і волинський воєвода. Володар Винники (біля Львова) 1732—1750 рр.^[5]
              • Станіслав Щенсний
                • Мечислав  — авантюрист
            • Єжи — тлумацький староста, 4-й син Фелікса Казимира
              • Евстахій
                • Станіслав Костка (1755–1821) — польський політик, генерал; дружина — Олександра Потоцька (1760–1836) — донька Станіслава Любомирського
                  • Анна з Тишкевичів Потоцька (1779–1867) — авторка мемуарів про Наполеона I (невістка Станіслава Костки Потоцького).
                • Іґнацій Роман (1750–1809) — один із творців Конституції 3 травня 1791.
              • Мар'ян
              • Пелагея, дружина Юзефа Потоцького (каштеляна)
              • Катажина, дружина Станіслава Коссаковського, дідичка міста Станіславова
  • Анджей (1572/1575) — ротмістр
  • Станіслав
    • Ян (пом. 1627) — тлумацький староста
      • Маріанна, дружина коронного крайчого Войцеха Станіслава Весселя

• Стефан (1568–1631) — генерал Подільської землі, засновник Золотого Потоку, син стражника коронного Миколая Потоцького
  • Павел (? — 1674) — син Стефана Потоцького. Кам'янецький каштелян, засновник примасівської гілки
    • Юзеф Станіслав — польський шляхтич, військовик, урядник Речі Посполитої.
      • Ян Кантій — польський шляхтич.
        • Теодор Потоцький — Смотрицький староста, останній белзький воєвода (1791–1795).
          • Адам Потоцький
      • Міхал Францішек
      • Зофія
        • Станіслав Коссаковський
    • Олександр Ян
      • Юзеф
        • Іґнацій — староста канівський, канонік краківський,
        • Юзеф Макарій — староста галицький, чорштинський,
        • Домінік — староста сокольницький, дружина — Анна Домініка, донька вінницького та уланівського старости Юзефа Чосновського,
        • Францішек Пйотр — староста щирецький, шеф реґіменту Потоцьких,
        • Павел (близнюк Каєтана) — канонік краківський, схоластик катедральний луцький, дідич Бучача,
        • Каєтан — канонік ґнєзненський, краківський, дідич Бучача, Порохової, фундатор костелу в містечку Бариші,
        • Ян — староста канівський з 1782 р., дідич Бучача,
        • Пелаґія Маріанна — дружина литовського крайчого Зиґмунта Ґрабовського.
    • Петро-Ян (1679–1726) — син Павла Потоцького, чернігівський воєвода
    • Стефан — львівський староста
      • Іґнацій
        • Александр Потоцький
          • Міхал (1790—1855)
            • Томаш (1809–1861) — офіцер польського війська, міністр землеробства, намісник Галичини.
  • Ян — брацлавський воєвода
    • Стефан Александер
      • Микола Василь (1706/1712—1782) — белзький воєвода, меценат (пам'ятки архітектури в Бучачі, Львові, Почаєві та ін.)

• Мечислав — граф, мистецтвознавець, організатор служби з консервації пам'яток Східної Галичини.^[7]
• Северин — доброчинець Бердичівського кармелітського монастиря^[8]
• Анджей — вінницький староста, син Северина
• Йоанна гербу Любич — донька овруцького старости, дружина новогрудського та уланівського старости Єжи Пясечинського, Никодима Казимира Воронича^[9]

• Єнджей — діяч у Великопольщі
• Казімєж — монах-домініканець

• Юрій (Єжи) — підчаший холмський

• Ян — згаданий в Опочинських гродських книгах

Були представлені в Люблінському воєводстві.

• Якуб — дідич Потоку в Люблінському воєводстві

• Семенюк С. Історія Українського народу. — Львів : Апріорі, 2010. — 608 с. — ISBN 978-966-2154-14-6.
• Щербак В. О. Потоцькі [Архівовано 16 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 457. — ISBN 978-966-00-1142-7.
• Dunin-Borkowski J. Almanach błękitny. Genealogia żyjących rodów polskich [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.]. — Lwów, 1909. — S. 729 (746 інт). (пол.)
• Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolnosci Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… [Архівовано 4 листопада 2014 у Wayback Machine.] — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1740. — T. 3. — 938 s. — S. 680—709. (пол.)
• Лобко Оксана. Потоцькі гербу Пилява. Історичні дані про походження роду [Архівовано 23 січня 2021 у Wayback Machine.] — 2009

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Потоцькі

• Вінюкова Валентина. Потоцькі на Поділлі: Сторінки історії^{[недоступне посилання з квітня 2019]} // Подолянин. — 2006. — 4 серпня. — С. 6.
• Графи Потоцькі в польській еміграції XVIII—XIX століть.
• Червоноград: колиска магнатів Потоцьких // Львівська газета.
• Валентина Вінюкова. Потоцькі на Поділлі
• Що малювали Потоцькі?. Facebook. ЦДІАК України. 7 лютого 2024. Процитовано 9 лютого 2024.
• Osoby o nazwisku «Potocki» w Genealogii Potomków Sejmu Wielkiego [Архівовано 18 вересня 2016 у Wayback Machine.]. (пол.)

Це незавершена стаття про шляхту (дворянство). Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.