Балівка (станція)

Станція Балівка Самар-Дніпровський — Воскобійня Придніпровська залізниця Дніпровська дирекція с. Орільське
48°35′37″ пн. ш. 34°50′17″ сх. д. / 48.59361° пн. ш. 34.83806° сх. д. / 48.59361; 34.83806
Рік відкриття	1967 (58 років)
Тип	проміжна
Колій	5
Платформ	1
Тип платформ(и)	бічна
Форма платформи	пряма
Відстань до Києва, км	531
Відстань до Самара-Дніпровського, км	33
Відстань до Воскобійні, км	41
Код станції	455702 ?
Код «Експрес-3»	2210969 ?
Послуги
Балівка

п о р Дільниця Самар-Дніпровський — Кам'янське
Легенда  Павлоград I – НД-Вузол  0 Самар-Дніпровський  Берестин 6 6 км М18E105 Т 0410 р. Кільчень 18 Березанівка Т 0405 Т 0404 33 Балівка Н31 р. Оріль 39,4 40 км 48 Кам'янське-Лівобережне 49,8 50 км вул. Металургів 51,8 52 км р. Дніпро 57,2 Гребля 62,1 Кам'янське  Сухачівка 63 км —  Романкове  Верхівцеве

Ба́лівка — проміжна залізнична станція 4-го класу Дніпровської дирекції Придніпровської залізниці на електрифікованій лінії Самар-Дніпровський — Воскобійня між станціями Кам'янське-Лівобережне (14 км) та Самар-Дніпровський (33 км). Розташована в селі Орільське Дніпровського району.

Історія станції Балівка починається з моменту будівництва залізничної лінії в обхід міста Дніпро — від Кам'янського до Самар-Дніпровського. Саму ж станцію відкрито на цій дільниці лише 1967 року. Назва станції походить від розташованого неподалік однойменного селища, яке отримало назву на честь колишнього поміщика Бала, що володів землями у цій місцевості.

Відразу за станцією Балівка у напрямку Самара-Дніпровського починається протяжна та пряма дільниця колії, а оскільки пасажирський рух там відсутній — лінія найчастіше використовується для різних випробувань поїздів. Найвідомішим є випробування вагона-лабораторії з реактивним двигуном, який розвинув рекордну для Укрзалізниці швидкість — 250 км/год.

Наразі станція є однією з небагатьох, які мають можливість формувати вантажні поїзди і є єдиною, яка збереглася на дільниці від Кам'янського до Самара.

У 1967 році зведена прямокутна будівля невеличкого вокзалу у дусі епохи на той час: абсолютна відсутність декору і будь-яких цікавих деталей. Згодом плоский дах був замінений на двоскатний. Через низький пасажиропотік в будівлі відсутній зал чекання. Наразі в ній розташовуються кабінет начальника станції та службові приміщення.

До 18 березня 2020 року станція була кінцевою для приміських електропоїздів сполученням Дніпро — Балівка — Дніпро, які курсували щосуботи, щонеділі та у святкові дні. Наразі приміське сполучення не відновлено^[1].

• Тарифное руководство № 4. Книга 1 (на 01.02.2025) (рос.) [Архівовано з першоджерела 07.02.2025.]
• Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — М. : Транспорт, 1981.(рос.)
• Україна. Атлас залізниць. Масштаб 1:750 000. — К. : ДНВП «Картографія», 2008. — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7.

• Інформація про станцію Балівка на сайті railwayz.info(рос.)
• Станція Балівка на сайті tokatema. [Архівовано 12 липня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)

Це незавершена стаття про залізничний транспорт. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.