Братська вулиця (Київ)

Братська вулиця
Київ
Братська вулиця; Київ
	Братська вулиця
Місцевість	Поділ
Район	Подільський
Назва на честь	Братського монастиря
Колишні назви
	Володимирська
Загальні відомості
Протяжність	400 м
Координати початку	50°27′40.7″ пн. ш. 30°31′28.6″ сх. д. / 50.461306° пн. ш. 30.524611° сх. д.
Координати кінця	50°27′49.9″ пн. ш. 30°31′14.8″ сх. д. / 50.463861° пн. ш. 30.520778° сх. д.
поштові індекси	04070
Номери телефонів	417-.., 425-..
Транспорт
Найближчі станції метро	«Контрактова площа», ; «Поштова площа»
Автобуси	А 62, 114, 115 (по вул. Набережно-Хрещатицькій)
Трамваї	лінія існувала до 2011 року
Рух	двосторонній від вул. Ігорівської до вул. Андріївської, односторонній від вул. Андріївської до вул. Борисоглібської в бік вул. Іллінської та від вул. Борисоглібської до вул. Іллінської в бік вул. Ігорівської
Покриття	асфальт
Зовнішні посилання
Код у реєстрі	10147
У проєкті OpenStreetMap	r356498
Мапа
Братська вулиця у Вікісховищі

Бра́тська ву́лиця — вулиця у Подільському районі міста Києва, місцевість Поділ. Простягається від Ігорівської до Іллінської вулиці.

Прилучаються Андріївська і Борисоглібська вулиці.

Історія

Одна з найдавніших вулиць Києва. Мала назву Володи́мирська. В давні часи вела від Поштової станції до Братського монастиря (зберігся лише частково), від назви монастиря 1869 року отримала сучасну назву^[1]. За її сучасною лінією вулиця виникла після перепланування Подолу за проектом петербурзького архітектора Вільяма Гесте 1812 року, але про її колишній напрямок свідчить положення будинку № 2, спорудженого у XVIII столітті.

Забудова

Братська вулиця, паралельна їй Петра Сагайдачного та прилеглі Андріївська, Ігорівська, Іллінська, Борисоглібська складають архітектурний ансамбль старого Подолу, будівлі створені в стилях пізнього класицизму та (рідше) російського модерну.

Будинки № 5, 8, 9, 12, 11, 13, 15/9 споруджені у XIX — на початку ХХ ст. Поблизу перетину з Борисоглібською вулицею стояв храм Святих Бориса й Гліба, споруджений 1692 р. і знищений у 1934 р.

Пам'ятки архітектури та історично цінні будівлі

№ 1/9 — колишній особняк К. Сорокіної. Побудований за проектом архітектора Володимира Ніколаєва. Єдиний будинок, що зберігся від садиби, яка належала К. Сорокіній (кінець XIX — початок XX сторіччя).
№ 2 — Хлібний магазин магістрату, згодом пересильна в'язниця (1760-ті роки; арх. Іван Григорович-Барський).
№ 4 — будинок працівників «Київенерго» у стилі конструктивізму (близько 1934).
№ 7 — колишній готель «Московський».
№ 14 — прибутковий будинок (поч. ХХ ст.).

Персоналії

У будинку № 2 в пересильній в'язниці утримувався Тарас Шевченко, а у будинку № 7 1854 року мешкала письменниця Марко Вовчок.

Меморіальні дошки

буд. № 7 — на честь письменниці Марко Вовчок, яка мешкала у цьому будинку в 1854 році. Мармурову дошку відкрито 7 січня 1958 року (архітектор Ісроель Шмульсон).