Набережно-Хрещатицька вулиця

Набережно-Хрещатицька вулиця Київ
Вид на вулицю зі сторони Річкового вокзалу
Місцевість	Поділ
Район	Подільський
Колишні назви
Велика Хрещатицька, Хрещатик, Хрещатицька
Загальні відомості
Протяжність	1,73 км
Координати початку	50°27′32.9″ пн. ш. 30°31′35.0″ сх. д. / 50.459139° пн. ш. 30.526389° сх. д. / 50.459139; 30.526389
Координати кінця	50°28′26.2″ пн. ш. 30°30′59.3″ сх. д. / 50.473944° пн. ш. 30.516472° сх. д. / 50.473944; 30.516472
поштові індекси	04070
Транспорт
Найближчі станції метро	«Поштова площа»  «Контрактова площа»
Автобуси	А 53, 62, 114, 115
Трамваї	Лінія існувала до 2011 року
Рух	двосторонній
Покриття	асфальт
Зовнішні посилання
Код у реєстрі	11121
У проєкті OpenStreetMap	r342023
Мапа
Набережно-Хрещатицька вулиця у Вікісховищі

На́бережно-Хреща́тицька ву́лиця — вулиця в Подільському районі міста Києва, місцевість Поділ. Пролягає від Поштової площі до Турівської і Набережно-Лугової вулиць.

Прилучаються Набережне шосе, Боричів узвіз, вулиці Ігорівська, Андріївська, Борисоглібська, Іллінська, Григорія Сковороди, Гаванський міст, вулиці Спаська, Хорива, Верхній Вал, Нижній Вал, Рибальський вантовий міст, Ярославська і Щекавицька вулиці.

Вулиця є однією з найдавніших вулиць Києва, мала назву Велика Хрещатицька, Хрещатик, Хрещатицька, оскільки, за переказами, саме цією вулицею кияни у 988 році йшли на хрещення. Сучасна назва — з 1869 року^[1]; надана, щоб уникнути дублювання з назвою нової на той час вулиці Хрещатик, яка ставала центральною магістраллю міста.

Забудовувалася після пожежі 1811 р. поступово, у середині XIX ст. переважала одно-, двоповерхова забудова. Набережну облаштовували з 1757 по 1860 рік. На ній розвантажували вантажі, що сплавлялися по Дніпру. На вулиці зосереджувалися склади лісу, цегли, кахель, будівельного матеріалу; відпливали судна, завантажені хлібом, сіллю, соленою рибою, цукром; приходили - із залізним товаром, будівельним лісом, вапном. Багато архітектурної кераміки потрапляло водним шляхом до Києва з Черкас, із містечка Копись Могильовської губернії. У 1914 р. на вулиці розташовувалося п'ять складів кахлю, майоліки та іншої кераміки^[2].

Існували числення млини: Млин Бродського, Паровий млин Яновського, Паровий млин Кельбера, млини Бяліка, Сніжка.

• Буд. № 1 — колишній елеватор млина Бродського, початок ХХ століття (пам'ятка архітектури, історії). Тут бував письменник Шолом-Алейхем.
• Буд. № 8 — Будка над артезіанською свердловиною № 23 Київського водогону, початок ХХ століття (пам'ятка архітектури). Інженер С. Коклик.
• Буд. № 10 — Елеватор, 1951—1954 (пам'ятка архітектури). Архітектор В. Голштейн.
• Буд. № 13 — Садиба Бубнових, 1822 (пам'ятка архітектури, статус надано у вересні 2023 року). Спочатку садиба належала купецькій родині Бубнових, а потім, у різні часи, тут містилися купецькі лазні, крамниці, юдейський молитовний дім та майстерні річкового порту. Частково розібрана в 2023 році.^[3]
• Буд. № 27 — Бурса Київської Духовної Академії, 1778 (пам'ятка архітектури, історії). Архітектор Іван Григорович-Барський. Добудова: 1811, архітектор Андрій Меленський. Бароко, класицизм. Проживали: поет, перекладач Петро Гулак-Артемовський (1802—1814); композитор, співак, драматичний актор Семен Гулак-Артемовський (1824—1830).

• Буд. № 1-а — Дизель-моторна станція млина Бродського, 1912—1914 (архітектор Олександр Вербицький). Еклектика. Мала статус пам'ятки архітектури місцевого значення. Знесена 2005 року.^[4]
• Буд. № 21 — Паровий млин Яновського, 1908. Одна з трьох споруд млина «Лазар Бродський», які вціліли після пожежі 1920 року. З 2004 року була на обліку як пам'ятка архітектури місцевого значення. Зруйнована 2010 року без узгодження з міською владою.^[5]

• 
  Будинок № 5
• 
  Будівля Київського водогону (буд. № 8)
• 
  Будинок № 9
• 
  Бурса Київської Духовної Академії, нині — один з корпусів НаУКМА (буд. № 27)

• Буд. № 27 — Меморіальна таблиця Семенові Гулаку-Артемовському. Бронза, барельєф. Відкрита 1974 року, скульптор Галина Кальченко, архітектор Анатолій Ігнащенко).

• 
  Меморіальна дошка Семенові Гулаку-Артемовському

• Веб-енциклопедія Києва.

• Вулиці Києва. Довідник / упоряд. А. М. Сигалов та ін. — К. : Реклама, 1975. — С. 114.

• Вулиці Києва. Довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — С. 145. — ISBN 5-88500-070-0.

• Набережно-Хрещатицька вулиця // Вулиці міста Києва: офіційний довідник / Додаток до рішення Київської міської ради від 22 січня 2015 року № 34/899 «Про затвердження офіційного довідника „Вулиці міста Києва“».  — С. 168. [Архівовано з першоджерела 6 жовтня 2021.]
• Фотоспомин. Київ, якого немає: Анотований альбом світлин 1977–1988 років / автор світлин В. Галайба; автори-упорядники: М. Виноградова та ін. — К. : Головкиївархітектура; НДІТІАМ, 2000. — 408 с. : іл. — ISBN 966-7452-27-1.
• Киев: энциклопедический справочник / под ред. А. В. Кудрицкого — К. : Гл. ред. Украинской Советской Энциклопедии, 1982. — С. 371–372. (рос.)
• Пам'ятки історії та культури України: Каталог-довідник. Зошит 2: Каталог-довідник пам'яток історії та культури України: м. Київ / В. О. Горбик (кер. автор. колект.) та ін. — К., 2007. — С. 84, 135. — ISBN 978-966-8999-05-5.
• Набережно-Хрещатицька вулиця // МІАС ЗМД «Містобудівний кадастр Києва».

Це незавершена стаття про Київ. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.