Станом на 1885 рік складалася з 18 поселень, 17 сільських громад. Населення — 7268 осіб (3640 чоловічої статі та 3628 — жіночої), 570 дворових господарств[1].
Варковичі — колишнє власницьке містечко при річці Стубла за 19 верст від повітового міста, 408 осіб, 42 двори, православна церква, синагога, єврейський молитовний будинок, школа, постоялий двір, базари, 6 ярмарків на рік, водяний млин. За 5 верст — залізнична станція Озеряни.
Білоберіжжя — колишнє власницьке село, 308 осіб, 27 дворів, православна церква, постоялий будинок.
Збитин — колишнє власницьке село, 270 осіб, 29 дворів, православна церква, 2 постоялих будинки.
Княгинин — колишнє власницьке село при струмкові, 533 особи, 44 двір, православна церква, постоялий будинок, водяний млин.
Листвин — колишнє власницьке село, 474 особи, 48 дворів, православна церква, постоялий будинок, кузня.
Мокре — колишнє власницьке село, 301 особа, 39 дворів, православна церква, постоялий будинок, водяний млин.
Молдава (Молодава) — колишнє власницьке село, 404 особи, 43 двори, православна церква, постоялий будинок.
Озеряни — колишнє власницьке і єврейське село, 798 осіб (євреїв — 749), 35 дворів, синагога, постоялий будинок.
Ульбарів — колишнє власницьке село, 329 осіб, 44 двори, православна церква, постоялий будинок, лавка.
Волость існувала до 1920 р. у складі Дубенського повіту Волинської губернії. 18 березня 1921 року Західна Волинь анексована Польщею. У Польщі існувала під назвою ґміна ВарковічеДубенського повітуВолинського воєводства і постала в тих же межах, що й за Російської імперії та Української держави.
_(1911).png)
