Станом на 1886 рік складалася з 22 поселень, 7 сільських громад. Населення — 9692 особи (4738 чоловічої статі та 4854 — жіночої), 553 дворових господарства[1].
Земля волості
Площа, десятин
У тому числі орної, десятин
Сільських громад
9520
6642
Приватної власності
8483
3784
Казенної власності
570
—
Іншої власності
508
352
Загалом
19081
10778
Основні поселення волості:
Покощів — колишнє власницьке село при річці Вербівка за 46 верст від повітового міста, 565 осіб, 41 двір; волосне правління, православна церква, постоялий будинок. За 4 версти - залізнична станція Олика. За 19 верст - цегельний завод.
Дерно — колишнє власницьке село при річці Вербівка, 470 осіб, 33 двори, православна церква, постоялий будинок.
Дідичі — колишнє власницьке село, 600 осіб, 51 двір, православна церква, постоялий будинок.
Жорнище (Силібер) — колишнє власницьке село при річці Осилище, 440 осіб, 47 дворів, православна церква, постоялий будинок.
Метельне — колишнє власницьке село при річці Путилівка, 300 осіб, 46 дворів, православна церква, постоялий будинок, водяний млин, вітряк, винокурний завод.
Олика — колишнє власницьке містечко, 1124 особи, 135 дворів, 2 православних церкви, костел, католицька каплиця, 6 єврейських молитовних будинків, ярмарок.
Ромашківщизна — колишнє державне село при річці Путилівка, 80 осіб, 15 дворів, православна церква.
Турчин — колишнє державне та власницьке село, 65 осіб, 9 дворів, водяний млин, пивоварний завод.
Хорлупи — колишнє власницьке село при річці Колонелька, 450 осіб, 49 дворів, православна церква, постоялий будинок, водяний млин.
Польською окупаційною владою на території ґміни інтенсивно велася державна програма будівництва польських колоній і заселення поляками. На 1936 рік ґміна складалася з 29 громад[3]: