Волчок Ігор Семенович
Ігор Семенович Волчок (рос. Игорь Семёнович Волчок; 4 жовтня 1931, Москва — 16 квітня 2016, Москва) — радянський та російський футбольний тренер. Заслужений тренер РРФСР (1972). Як тренер, прославився тим, що багато хто з його підопічних пізніше успішно проявляли себе у тренерській діяльності: Юрій Сьомін, Володимир Ештреков, Олександр Авер'янов, Валерій Газзаєв, Гіві Нодія, Валерій Петраков, Володимир Шевчук, Віталій Шевченко, Валерій Гладилін, Курбан Бердиєв[1]. Кар'єраВ ігровій кар'єрі великих успіхів не досягав. Був капітаном збірної Москви, а також виступав за дублюючі склади московських клубів «Торпедо» (1950) і ЦБЧА (1951-52). Кар'єра тренераПісля закінчення кар'єри футболіста він почав працювати тренером. З 1955 по 1959 рік він тренував заводську команду «Авангард» (Електросталь) з Московської області та був тренером-методистом стадіону імені Леніна[2]. 1960 року увійшов до тренерського штабу «Дніпра» (Дніпропетровськ)[3], а з серпня 1962 року був старшим тренером «Труда» (Ногінськ). З 1964 року входив до тренерського штабу «Шахтаря» (Караганда), а у сезоні 1966 року очолював цю команду, після цього став помічником у луганській «Зорі». У 1968—1970 роках очолював «Волгу» (Калінін). 1970 року став начальником команди «Локомотив» (Москва), де пропрацював до липня 1972 року, після чого до кінця року став головним тренером команди. З початку 1973 року повернувся на посаду директора команди, але в травні того ж року остаточно став головним тренером і працював на цій посаді по 1978 рік, а також з 1983 по 1985 роки. Під керівництвом фахівця «червоно-зелені» повернулися до Вищої ліги СРСР (1974) і виходили в півфінал Кубка СРСР (1978). Також «залізничники» двічі виграли Кубок Міжнародного спортивного союзу залізничників (1974, 1976)[4]. Найвище досягнення з «Локомотивом» в чемпіонатах СРСР — 6-е місце (1977)[5]. В перерві між роботою у «Локомотиві» Волчок очолював «Кайрат» (липень 1979—1981) і «Таврію» (до травня 1982)[6], а також був начальникос відділу футболу Спорткомітету Москви (липень 1982 — серпень 1983). У 1990—1991 роках очолював «Навбахор». З 1993 по 1995 роки Ігор Семенович працював з ярославським «Шинником». З 1996 по 1998 роки Волчок був головним тренером «Рубіна» і в 1997 він вивів клуб в Першу лігу російської першості. В подальшому працював з «Автомобілістом» (Ногінськ) та «Єлецем», а також недовго очолював узбецький «Навбахор», з яким став бронзовим призером чемпіонату країни. Останнім місцем тренерської роботи Волчка був клуб «Єлець», головним тренером команди якого Ігор Семенович був протягом 2005 року, а до того у 2003—2004 роках був тренером-консультантом. Помер 16 квітня 2016 року на 85-му році життя у місті Москва[7]. Досягнення
Особисте життяПрізвище при народженні — Волчек. У результаті плутанини в документах після армійської служби прізвище змінилося на Волчок. Родич Галини Волчек по батьківській лінії.[8] Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
