Грачов Віктор Олександрович
Віктор Олександрович Грачов (17 вересня 1956, Торецьк) — радянський і український футболіст, тренер. Майстер спорту СРСР з 1980 року. Заслужений тренер України з 2002 року. БіографіяГрачов Віктор Олександрович народився 17 вересня 1956 року в місті Торецьк Донецької області. Закінчив Дзержинський гірничий технікум. Навчаючись в тенікумі, успішно грає за міську футбольну команду дорослих у нападі. Захистивши диплом гірничого техніка, з осені 1974 року, Віктор Грачов грає в дублюючому складі майстрів донецької команди «Шахтар», а в 1975 році в команді «Спартак» (м. Орел), звідки призван в Радянську Армію. Під час служби в Туркестанському військовому окрузі був запрошений грати в команду «Колхозчі» (м. Ашхабад), якою керував у минулому гравець донецького «Шахтаря» В. Шаличев. За три сезони (1976—1978) забив 23 голи. Сезон 1979 року Віктор Грачов грає в московській команді «Торпедо» під керівництвом відомого в країні тренера В. Салькова, де провів 12 ігор. З 1980 року грає в команді майстрів донецького «Шахтаря». У ці роки В. Грачов — активний учасник міжнародних матчів «Шахтаря» в рамках Кубків УЄФА — у 6 іграх забив 5 м'ячів. Виступав у складі національної та олімпійської збірних СРСР, в міжнародних іграх забив 22 голи. В сезонах 1980 і 1983 років — володар Кубка СРСР з футболу. А всього в турнірах за Кубок СРСР з футболу він провів 36 матчів і забив 7 м'ячів. За підсумками сезонів 1983-84 років Віктор Грачов входив до числа 33-х найкращих у СРСР футболістів і під № 1 до числа найсильніших в Україні. У чемпіонатах Вищої ліги СРСР Грачов провів 292 матчі і забив 66 голів. 7 липня 1990 року на стадіоні команди донецького «Шахтаря» в присутності 20 тисяч уболівальників закінчив спортивну кар'єру гравця. Закінчивши школу тренерів, багато років працював на посаді тренера з підготовки резерву команди «Шахтар». Удостоєний звання «Заслужений тренер України». Живе в місті Полтава. Віктор Олександрович одружений, має сина. Виступав за команди «Спартак» Орел (1975), «Колхозчі» Ашхабад (1976—1978), «Торпедо» (Москва) (1979), «Шахтар» (Донецьк) (1980—1981, 1982—1990), «Спартак» (Москва) (1982) , «Вашуташ» (Дебрецен), Угорщина (1990—1991), БВСК Будапешт, Угорщина (1991—1993). За збірну СРСР зіграв 1 матч. За олімпійську збірну СРСР зіграв 6 матчів, забив 1 гол. Тренував команди: «Шахтар-2», Таврія (Сімферополь). Очолював аматорську збірну України. Нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня (2011)[1]. Статистика виступівКлубна
Досягнення
Примітки
Література
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia