Вулиця Вільде (Львів)

Вулиця Вільде Львів
вул. Вільде поблизу відділення лікарні Львівської залізниці
Місцевість	Професорська колонія
Район	Личаківський
Назва на честь	Ірини Вільде
Колишні назви
Птасьніка, Роменська, Птасьника, Марата
польського періоду (польською)	Ptaśnika Jana
радянського періоду (українською)	Роменська, Птасьника, Марата
радянського періоду (російською)	Роменская, Птасьника, Марата
Загальні відомості
Протяжність	460 м
Координати початку	49°50′21.5″ пн. ш. 24°03′54.8″ сх. д. / 49.839306° пн. ш. 24.065222° сх. д. / 49.839306; 24.065222
Координати кінця	49°50′33.5″ пн. ш. 24°03′51.8″ сх. д. / 49.842639° пн. ш. 24.064389° сх. д. / 49.842639; 24.064389
поштові індекси	79014[1]
Транспорт
Рух	двосторонній
Покриття	бруківка
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі	№ 1—41[2]
Архітектурні пам'ятки	№ 22, 25[3]
Поштові відділення	ВПЗ № 14 (вул. Личаківська, 119)[1]
Забудова	конструктивізм 1930-х років; садибна малоповерхова[4]
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap	r3150323
Мапа
Вулиця Вільде у Вікісховищі

Вулиця Ві́льде — вулиця у Личаківському районі міста Львова^[5][6], в місцевості Професорська колонія. Пролягає від Коцка до залізниці Підзамче — Личаків. Прилучаються вулиці Копальна, Ялтинська, Ніщинського, Чумацька та Івана Шишманова^[7].

Вулиця виникла у 1930-х роках, у 1934 році отримала назву Птасьніка, на честь польського історика, професора Львівського університету Яна Птасьніка. За радянських часів, у жовтні 1945 року мала назву Роменська, проте вже у листопаді повернено довоєнну назву. Вже у 1946 році отримала назву Марата, на честь французького революціонера Жана-Поля Марата. Сучасна назва, від 1993 року, на честь української письменниці Ірини Вільде.

Забудова Професорської колонії, до якої належить також й вулиця Ірини Вільде, здійснювалася у 1930-х роках двоповерховими приватними будинками за проєктами архітекторів Тадеуша Врубеля, Леопольда Мартина Карасінського та Максиміліана Кочура^[8] у стилі конструктивізм^[4].

Вілли під № 22 та № 25 внесені до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронними № 2155-м та № 2156-м відповідно^[3].

Біля будинку № 37 зберігся металевий місток 1930-х років, що веде до Кайзервальду^[9]. В будинку під № 41 від радянських часів містилися пульмонологічне та хірургічне відділення, а також продовольчий склад вузлової лікарні ст. Львів Львівської залізниці (нині — Львівська клінічна лікарня на залізничному транспорті філії ЦОЗ АТ «Укрзалізниця»)^[10].

• 
  Вулиця Вільде
  (північна частина)
• 
  Вулиця Вільде
  (південна частина)
• 
  Перехрестя вулиць Ялтинської та Вільде
• 
  Житловий будинок
  (вул. Вільде, 22)
• 
  Житловий будинок
  (вул. Вільде, 25)

Вулиця Вільде у сестринських Вікіпроєктах
	Портал «Львів»
	Інформація у Вікіданих?
	Проєкт «Львів»
	Вулиця Вільде у Вікісховищі?

• Громов С. Імена видатних людей у вулицях Львова. — Львів : НВФ «Українські технології», 2001. — С. 26. — 200 прим. — ISBN 978-617-629-077-3.
• Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. 1243 вулиці Львова (1939—2009). — Львів : Апріорі, 2009. — С. 154. — 1000 прим. — ISBN 978-966-2154-24-5.
• Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. XIII—XX століття. — Львів : Світ, 2001. — С. 13. — 5000 прим. — ISBN 966-603-115-9.
• Мельник І., Загайська Р. Личаківське передмістя та східні околиці Королівського столичного міста Львова. — Видання друге, змінене і доповнене. — Львів : Центр Європи, 2013. — 352 с. — 1000 прим. — ISBN 978-966-464-002-9.
• Звід пам'яток історії та культури України. Львів. — Т. 1. — 666 с.

• Проєкт «Вулиці Львова»: вулиця Вільде I. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 3 вересня 2021. Процитовано 3 вересня 2021.