Жулинського — у 1885—1943 роках, на пошану відомого львівського лікаря, ініціатора впровадження шкільної гігієни та фізкультури, учасника січневого повстання 1863 року Тадеуша Юзефа Жулинського (1839—1885)[5][6].
Зулінські (Шулінські)ґассе — у 1943—липні 1944 року, німці не перейменовували вулицю[5].
Жулинського — повернено довоєнну назву у липні 1944 року[7].
У забудові вулиці Ігоря Дашка переважає віденський класицизм[4]. Декілька будинків внесено до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення.
№ 1 — триповерхова кам'яниця. Власниками будинку (конскрипційний № 432, 434) у 1935 році були Зофія Вайс та спілка[11]. Нині на першому поверсі будинку міститься офтальмологічний центр доктора Марти Литвинчук «Погляд».
№ 4 — триповерхова кам'яниця. Власниками будинку (конскрипційний № 430) на початку XX століття були Мечислав та Вікторія Лікендорфи[12], у 1935 році — Марія Кулик та спілка[11]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1401-м[3]. Нині на першому поверсі будинку міститься відділення міжнародного поштово-логістичного оператора «Міст Експрес» та ювелірна майстерня «Dobush jewelry».
№ 9 — триповерхова кам'яниця, збудована у 1900 році у стилі еклектичного історизму[14]. З правого боку зберігся трикутний фронтон з дерев'яними кронштейнами[15]. Власником будинку (конскрипційний № 828) у 1935 році був доктор Валер'ян Сорбенський[11]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1402-м[3].
№ 10 — триповерхова кам'яниця. Власниками будинку (конскрипційний № 568) у 1935 році були Юзефа та Дінора Явець[11]. Тут у міжвоєнний період мешкав майстер біжутерії Піч[16]. На будинку збереглася пам'ятна табличка, напис на якій сповіщає, що у цьому будинку мешкав і помер 18 січня 1885 року відомий львівський лікар Тадеуш Юзеф Жулинський, на пошану якого у 1885 році була названа ця вулиця.
№ 11 — триповерхова кам'яниця, збудована у 1910 році у стилі пізньої сецесії. На той час в будинку містилося бюро приватних детективів Віктора Фастнахта, яке мало концесію Ц.К, Галицького намісництва[14]. Власниками будинку (конскрипційний № 585) у 1935 році були Абраґам та Броня Рісняки[11]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 315-м[3].
№ 11а — триповерхова кам'яниця, споруджена у 1890-х роках на місці давнішого будинку Антонія та Анни Ґологурських (колишня адреса — Глинянська, 11а). У будинку Ґологурських винаймав своє перше львівське помешкання Іван Франко, в якому він мешкав 1875 року під час навчання у першому семестрі у Львівському університеті[5][14]. Власником будинку (конскрипційний № 427) на початку XX століття була Александра Крижановська[17], у 1935 році — Берта Ґалперн[11]. Нині на першому поверсі будинку міститься тату барбершоп «Батяри»[18].
№ 12 — триповерхова кам'яниця. Власниками будинку (конскрипційний № 962) у 1935 році були Станіслав та Емілія Степковичі[11]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 316-м[3].
№ 16, 18 — триповерхові кам'яниці. Власниками будинку (конскрипційні № 665, 666) у 1935 році були відомий львівський поет з кола «Молодої Польщі»Леопольд Стафф та спілка[11][19]. Нині на першому поверсі будинку № 16 міститься салон краси «Чарівність».
Будинок № 4
Будинок № 9
Будинок № 10. Пам'ятна табличка доктору Тадеушу Жулинському
Будинок № 11
Будинок № 12
Будинок № 15
Будинок № 16. Фронтон на рівні вікон другого поверху будинку
↑Сливка Л. В. Історіографія проблеми здоров'язбережувального виховання учнів загальноосвітніх шкіл Польщі: аналіз розвідок міжвоєнної доби XX століття // Актуальні питання гуманітарних наук. — Вип 48. — том 2. — 2022. — С. 231. — ISSN 2308-4863.
Мельник І., Загайська Р. Личаківське передмістя та східні околиці Королівського столичного міста Львова. — 2-ге, виправлене та доповнене. — Львів : Центр Європи, 2013. — С. 68, 72—73, 119. — (Львівські вулиці і кам'яниці) — 400 прим. — ISBN 978-966-464-002-9.