від 1943 року — Людвіг Янґассе, на честь Фрідріха Людвіга Яна, німецького офіцера, педагога, політика та громадського діяча, «батька сучасної гімнастики».
від 1944 року — вулиця Жижинська, повернена передвоєнна назва.
від 1945 року — вулиця Гончарова, на честь російського письменника Івана Гончарова.
З 11 квітня 2024 року, рух приватного транспорту на вул. Кубійовича — на ділянці від пл. Вишиваного до вул. Кубанської, де досі був двосторонній рух, відтепер став одностороннім і відповідно вся вулиця Кубійовича стала односторонньою[2].
Забудова
В архітектурному ансамблі вулиці Кубійовича переважає конструктивізм — польський 1930-х років та радянський 1950-х і 1960-х років, а також присутня сучасна забудова XXI століття[7]. Декілька будинків внесено до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення.
З непарного боку вулиці
№ 7 — триповерховий житловий будинок, власницею якого у 1936 році була Марія Деметр[8], а серед мешканців будинку були Владислав Еразм Боярський (1866—1946), польський педагог, історик, колишній професор II Гімназії імені Франца Йосифа у Львові[9][10], судовий урядник Едвард Корецький та вчителі Емма Котарба, Яніна і Кароль Ланг[11].
№ 17 — триповерховий житловий будинок. Приміщення на першому поверсі будинку займає крамниця «Продукти».
№ 19, 21, 23 — чотириповерхові житлові будинки. Будинок під № 19 вирізняється широкими наріжними лоджіями, на жаль, багато з них зіпсували склінням[12]. Будинки № 21 і № 23 збудовані у 1950-х роках.
№ 29 — житловий п'ятиповерховий будинок, споруджений у 1960-х роках для представників львівської організації Спілки письменників України[13]. Поет Микола Петренко згадував про цей письменницький будинок[14]:
«Зумів таки вуйко Козланюк вибити гроші, затвердити проєкти, розгорнути будівництво. Щоправда, не все вийшло так, як планувалося. Спершу йшла мова про поліпшений проєкт, чеський чи що. Але в обкомі скривилися: будуйте як всі. Тобто хрущовки. За поліпшеними проєктами виростали тільки обкомівські та виконкомівські будинки, простим людям зась. Козланюк боровся: ми ж не прості люди, ми письменники, не допомогло… Однак у нас велика радість. Житимемо громадою, окрім нас із Володимиром Лучуком, сусідами будуть Борис Бобинський, Роман Іваничук, Григорій Тютюнник».
На першому поверсі будинку за радянських часів містився магазин «Продторг»[7], нині тут стоматологічна клініка «Симбіотика».
№ 31 — за радянських часів в будинку містилася їдальня «Домова кухня», нині тут продуктова крамниця мережі «Близенько».
№ 33 — за радянських часів перший поверх будинку займало «Ательє мод». Нині тут міститься ЛКП «Снопківське».
№ 35 — будівля споруджена 1973 року за проєктом архітектора Мирона Вендзиловича як новий навчальний корпус Інституту прикладного і декоративного мистецтва. Нині у цьому приміщенні міститься кафедра сакрального мистецтва Львівської національної академії мистецтв[15]. Також академія має ще два нових корпуси, збудованих на початку XXI століття. У 2000-х роках тут одне з приміщень займав театр «Намір». Під № 35а — кав'ярня «Хліб з маслом», під № 35б — галерея Львівської національної академії мистецтв.
№ 39 — триповерховий житловий будинок. Внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 2452-м[4].
№ 41 — вілла Кшижевських, збудована у 1925 році за проєктом архітектора Владислава Дердацького[16]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 2453-м[4].
З парного боку вулиці
№ 2 — у 1950-х роках в будинку була швейна майстерня індпошиття[17], у 1970—1980-х роках — каси Аерофлоту, згодом містилося кафе-бар «Крона», нині — кафе української кухні «Шкварка». Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 2451-м[4].
№ 8 — триповерховий будинок збудований у стилі функціоналізму. На ньому виступаючий еркер і стрічкове скління. Від еркера плавно, наче крила метелика, відходять балкони з рустуванням. Вхідний портал класично прямокутний, збереглись автентичні дерев'яні двері з округлим витягнутим вікном, що нагадує вхід в каюту пароплава[12].
№ 22 — житловий будинок. Внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 2079-м[4].
Мельник І. Галицьке передмістя та південно-східні околиці Королівського столичного міста Львова. — Львів : Апріорі, 2012. — 352 с. — 2000 прим. — ISBN 978-617-629-076-6.
