Вілька-Садівська — село в Україні, у Затурцівській сільській громаді Володимирського району Волинської області. Населення становить 113 осіб.
Історія
У 1906 році село Киселинської волості Володимир-Волинського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 38 верст, від волості 9. Дворів 33, мешканців 252[1].
До 28 вересня 2017 року село підпорядковувалось Затурцівській сільській раді Локачинського району Волинської області[2].
Після ліквідації Локачинського району 19 липня 2020 року село увійшло до Володимир-Волинського району[3].
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 151 особа, з яких 67 чоловіків та 84 жінки.[4]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 113 осіб.[5]
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[6]
Примітки
- ↑ Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 27 жовтня 2019.
- ↑ Затурцівська сільська рада. Волинська область, Локачинський район. Процитовано 4 травня 2020.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Волинська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.
Література
Посилання