Директива про захист працівників у разі неплатоспроможності їхнього роботодавця
Директи́ва про за́хист працівникі́в у разі неплатоспромо́жности ї́хнього роботода́вця (2008/94/ЄС) — нормативно-правовий акт Європейської Унії щодо захисту працівників у разі неплатоспроможности роботодавця. Він по черзі замінив Директиви № 80/987/ЄС та № 2002/74/ЄС. ЗмістУ витягах з директиви зазначено, що її метою є захист працівників в інтересах «збалансованого економічного і соціального розвитку». Директива посилається на Хартію соціальних прав трудящих 1989 року. Зокрема, пункт 8 містить декларацію про «соціальну мету» закону.
Закон держави-членаУ Сполученому Королівстві відповідне імплементаційне законодавство містилося в Законі про права зайнятости 1996 року[en]. Згідно зі статтею 166 будь-який працівник може подати претензію до Фонду національного страхування щодо виплати заборгованости. В Італії Директива призвела до справи Франкович проти Італії[1] щодо принципу відповідальности держав-членів за невиконання законодавства ЄУ. Див. також
Примітки
Джерела |
Portal di Ensiklopedia Dunia