Ніфонт (митрополит Галицький)

Ніфонт
Народився	13 століття
Помер	1306
Діяльність	православний священник
Посада	митрополит
Конфесія	православ'я

Ніфонт Галицький — перший митрополит Галицький (1303–1305), очільник новоствореної Галицької митрополії, заснованої з ініціативи галицько-волинських князів як спроба утвердити церковну автономію західноруських земель у відповідь на зміщення центру Київської митрополії до Володимира-на-Клязьмі. За походженням імовірно був греком.

Унаслідок монгольської навали середини XIII століття Київська митрополія опинилася в умовах політичної дезінтеграції. Три державні утворення — Золотоординська Русь, Галицько-Волинське князівство та Велике князівство Литовське — вступили у змагання за право мати власного митрополита. Під тиском Золотої Орди київські митрополити перенесли свою резиденцію до Володимира-на-Клязьмі, а згодом — до Москви. Це викликало невдоволення серед західноруської знаті, яка вбачала в такому розвитку подій порушення традиційної церковної юрисдикції.

У відповідь король Русі Юрій І Львович домігся в Константинопольського патріарха Афанасія І дозволу на створення Галицької митрополії. Її утворення у 1303 році отримало офіційне визнання, а до її складу ввійшли єпархії Перемишльська, Володимирська (Волинська), Луцька, Холмська, Турівська та, ймовірно, Пінська.

Першим митрополитом новоутвореної структури було призначено Ніфонта, який до того часу, ймовірно, обіймав єпископську посаду в одній із єпархій митрополії (припускають, що у Перемишлі або Луцьку). Його висвячення у Константинополі відбулося невдовзі після офіційного затвердження митрополії.

У джерелах немає детального опису діяльності митрополита Ніфонта, однак його постать відіграє принципове значення як засновника галицької митрополичої традиції, яка мала бути рівноцінною до золотоординської митрополії.

Служіння Ніфонта тривало недовго — орієнтовно до 1305 року, коли він, імовірно, помер. Його смерть залишила митрополичу кафедру вакантною, що ускладнило становище Галицької митрополії в умовах зростаючого впливу Москви.

Постать митрополита Ніфонта має передусім символічне значення в історії православної церкви на українських землях. Його поставлення ознаменувало перший успішний акт формального канонічного відокремлення частини Київської митрополії, санкціонований Константинополем.

На відміну від подальших спроб відновлення митрополії, поставлення Ніфонта відбулося у сприятливих умовах дипломатичної активності Галицько-Волинської держави, яка ще зберігала відносну політичну стабільність.

Проте після його смерті подальші спроби призначити наступника зазнали ускладнень: зокрема, Петро Ратенський, направлений князями на висвячення як новий митрополит Галицький, був висвячений Константинополем як митрополит усієї Русі, що фактично означало припинення визнання окремої Галицької митрополії.

Ніфонт був не лише першим митрополитом новоствореної церковної провінції, але й уособленням прагнення галицько-волинської еліти до церковної самостійності. Його обрання за підтримки світської влади і визнання Константинополем стали прецедентом для подальших спроб сформувати автономні православні структури на західноруських землях.

• Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003—2019. — С. НИФОНТ.
• М. Грушевський. Історія України-Руси. — Том III. Розділ III.
• З історії заснування Галицької і Львівської архієрейських кафедр
• Нифонт, митрополит Галицкий (рос.)