Нинішній Подільський район утворився навколо історичної місцини Поділ — однієї з місцин, де починало формуватись саме́ місто; тут діяли Києво-Могилянська академія, розвивалась торгівля — вирували ярмарки, торгові ряди, Контрактовий будинок, починалось і функціонувало міське самоуправління. Са́ме тому в районі так багато пам'ятників на честь персоналій і подій української історії та культури, присвячених міським новаціям — пам'ятники Петру Сагайдачному, Магдебурзькому праву, Григорію Сковороді, пам'ятний знак першому київському трамваю тощо.
Цей правобережний район на низькому березі Дніпра відомий і іншими історичними, нерідко трагічними, подіями, що знайшли відображення в міській скульптурі:
власне на території Подолу у дніпровських водах була охрещена Русь-Україна988 року — тепер про це нагадує пам'ятний хрест біля входу до Іллінської церкви на вулиці Почайнинській;
1892 року на Подолі був пущений київський трамвай, якому присвячені як пам'ятний знак на честь запуску цього виду міського транспорту, так і сам старий трамвай, встановлений на постаменті;
у роки II Світової війни у Бабиному Яру німецько-фашистськими загарбниками були здійснені масові розстріли мирного населення — по війні на цьому місці був влаштований меморіал, встановлена низка пам'ятників і пам'ятних знаків на вічний спомин і неповторення подібної трагедії в прийдешньому;
Крім того у Подільському районі у формі меморіалів та пам'ятних знаків вшановано й інші події історії XX століття, в тому числі відносно недавніх років, — пам'ятний хрест Жертвам Голодомору, пам'ятний знак «Воїнам-інтернаціоналістам з Подолу, які загинули в Афганістані», Меморіал Жертв Чорнобильської катастрофи та пам'ятник Подолянам, ліквідаторам аврії на ЧАЕС (адже на території району міститься музей Чорнобильської трагедії), оригінальний пам'ятник-брила Першому намету Помаранчевої революції.
З верхнього (князівського) до нижнього (подільського) Києва веде одна з найзнаменитіших міських вулиць — Андріївський узвіз, що давно вже зажила слави київського Монмартру — місце зосередження міської культури та її провідників. І справді, популярна, як у киян, так і в туристів вулиця є скупченням великого числа історико-культурних пам'яток, закладів культури (музеїв, театрів, галерей і салонів); тут же розташовані й численні пам'ятники, зокрема й найоригінальніші в місті, — Михайлові Булгакову, Тарасові Шевченку роботи Івана Кавалерідзе, героям кінострічки «За двома зайцями» Проні Прокопівні та Свириду Голохвастову, Носу Миколи Гоголя.
Галерея пам'ятників
Пам'ятники подаються у формі таблиці; за можливістю вказуються вихідні дані — розташування та точні географічні координати, дату встановлення, авторів, додаткові відомості тощо, наводяться фото. Всередині таблиць пам'ятники розміщені за іменами, кому або чому присвячені, а групуються за абеткою. Список є неповним і постійно редагується. До списку, зазвичай, не включаються пам'ятники (переважно бюсти) на території підприємств, натомість паркові, а також на території публічних і культових об'єктів, за можливістю, наводяться.
Пам'ятник урочисто відкрито 19 жовтня2007 року. Автори — заслужений художник України Микола Рапай та заслужений архітектор України В'ячеслав Дормидонтов. Пам'ятник у Києві є першим пам'ятником Михайлу Булгакову в світі[1].
Вертинському Олександру
Андріївський узвіз
Пам'ятник урочисто відкрито 21 березня2019 року до 130-річчя народження співака. Ініціатором створення постаменту виступив колекціонер Олександр Брей, скульптор — почесний академік Національної академії мистецтв УкраїниБорис Довгань. Вертинський зображений у його відомому сценічному образі П'єро[2].
Воїнам-інтернаціоналістам з Подолу, які загинули в Афганістані, пам'ятний знак
у скверику на розі вулиць Почайнинської та Григорія Сковороди
Встановлено і освячено 2 серпня2008 року за ініціативи громадської організації «Союз ветеранів війни Афганістану» коштом Подільської райдержадміністрації та спонсорських внесків. Пам'ятний знак являю собою гранітну плиту заввишки 2,5 м, на якій білим кольором викарбувано імена загиблих у Афганістані жителів Подолу, в вгорі зображено караван машин, який петляє гірськими дорогами[3].
Пам'ятний знак працівникам трамвайного депо, що загинули під час виконання службових обов'язків в 1961 році через сходження селевого потоку (Куренівська трагедія).
Пам'ятник Володимиру Леніну встановлено на території Київського суднобудівельно-судноремонтного заводу. Погруддя діяча відлите колективом ливарного цеху в 1935 році, приховане одним з робітників заводу під час Другої світової війни та повторно встановлене у 1943 році[6].
Споруджено в 1802—08 роках на кошти киян на дніпровських схилах, біля Набережного шосе на відзнаку повернення Києву в 1797 році магдебурзького права. Автор — київський архітектор А. І. Меленський.
Пам'ятник відкрито 6 жовтня1979 року. Автори — скульптори М. К. Вронський і О. П. Скобликов, архітектор І. С. Ланько. Являє собою тригранний гранітнийобеліск, навколо якого — бронзові фігури моряків. Загальна висота — 14,5 м[7]. Спершу знаходився на набережній поблизу Київського річкового вокзалу, перенесений у 2012—2013 рр. у зв'язку з реконструкцією Поштової площі[8].
Жартівливий пам'ятник є подарунком Києву львівського скульптора Олега Дергачова — автора монументу. Встановлений при вході до мистецької галереї «Триптих» у 2006 році.
Пам'ятник Першому намету Помаранчевої революції (кін. 2004 — поч. 2005) відкрито 6 листопада2005 року (у 1-у річницю актів громадянської непокори, відомих надалі як події Помаранчевої Революції). Задум і втілення пам'ятника належить партії «Пора», що однак спровокувало скандал у лавах само́ї партії, яка на момент встановлення не була вже єдиним цілим[10]. Пам'ятник являє півтонну брилу з дошкою, на якій вигравірувано: «На цьому місці 6 листопада 2004 року українські студенти розгорнули перше наметове містечко Помаранчевої Революції», і за низьку художню якість вважається одним з найнедолугіших у місті[11].
Подолянам, ліквідаторам аварії на ЧАЕС, пам'ятний камінь
Знаходиться на перетині вулиць Андріївський узвіз, Володимирська та Десятинна. Бронзову скульптурну композицію відкрито 23 серпня1999 року, і на тепер вона є однією з найвідвідуваніших у місті, про що свідчать відпольоровані постаті персонажів комедії «За двома зайцями». Автори скульптур — скульптори Володимир Щур і Віталій Сівко.
Пам'ятник відкрито в травні 2001 року. Автори — архітектори Жаріков М. Л. та Кухаренко Р. І., скульптор Швецов В. В. за участю скульпторів Кунцевича Е. М., Крилова Б., Сидорука О. та архітектора Лосицького Ю. Г. На спорудження пам'ятника використані благодійні кошти підприємств та громадян міста Києва, а також мешканців села КульчиціСамбірського районуЛьвівської області.
Встановлено у квітні 2004 року «на честь трудових заслуг працівників санітарної очистки України у зв'язку з 35-річчям Київспецтрансу та 10-річчям створення Української асоціації автопідприємств санітарної очистки».
Пам'ятник розташований на Андріївському узвозі біля музею-майстерні Івана Кавалерідзе, який є його автором. Постать Тараса Шевченка зображено не канонічно — це один з небагатьох пам'ятників, де він сидить.
↑П. М. Калугин. Памятник Павлову И. П. // Памятники российским деятелям истории и культуры в Украине. Каталог-справочник. Киев. 2008. С. 22. ISBN 978-966-8325-87-8(рос.)
.jpg)
.jpg)
