Політика Чорногорії

Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. Ви можете допомогти вдосконалити цю статтю, погодивши її із чинними мовними стандартами. (вересень 2019)

Чорногорія
Ця стаття є частиною серії статей про державний лад і устрій Чорногорії
Конституція Правова система Права людини
Глава держави Президент (список) Філіп Вуянович
Виконавча влада Прем'єр-міністр (список) Душко Маркович Віце-прем'єр-міністр Рафет Гусович Зоран Пазін Мілутин Шимович
Законодавча влада Палати парламенту
Судова влада Конституційний суд Верховний суд
Вибори Парламентські: 2009 2012 2016 Президентські: 2008 2013 2018 Політичні партії
Адміністративний поділ
Міжнародні відносини Міжнародні організації Міністерство закордонних справ Міністр (список) Срджан Дарманович Посольства: іноземні власні в Україні Паспорт
Категорія • Інші країни
п о р

Політика Чорногорії (чорн. Політика Црне Горе, Тр. Politika Crne Gore) відбувається в рамках парламентської багатопартійної представницької демократії в республіці, де прем'єр-міністр Чорногорії є главою уряду. Виконавча влада здійснюється урядом. Законодавча влада покладається як на уряд, так і на Парламент Чорногорії. Судова влада є незалежною від виконавчої та законодавчої влади. Economist Intelligence Unit оцінив Чорногорію як «гібридний режим» у 2016 році.^[1]

Поточна Конституція Чорногорії була ратифікована і прийнята установчим парламентом Чорногорії 19 жовтня 2007 року. Конституція була офіційно проголошена як Конституція Чорногорії 22 жовтня 2007 року. Ця Конституція замінила Конституцію 1992 року.

Нова Конституція визначає Чорногорія як громадянську, демократичну і дружньою до довкілля країною з соціальною справедливістю, встановленими суверенними правами її уряду.

До складу уряду Чорногорії (чорн. Влада Республіки Црне Горе, чорн. Vlada Republike Crne Gore) входять прем'єр-міністр, віце-прем'єр-міністри, а також міністри. Душко Маркович — прем'єр-міністр Чорногорії та голова уряду. Правлячою коаліцією в Чорногорії є Коаліція за європейську Чорногорію, яку очолює Демократична партія соціалістів Чорногорії (ДПС) (чорн. Демократска Партија Социјалиста Црне Горе).

Президент Чорногорії обирається строком на п'ять років шляхом прямого та таємного голосування. Президент:

• Представляє Чорногорію в країні і за кордоном
• Оприлюднює закони
• Закликає до парламентських виборів
• Пропонує парламенту кандидата на посаду прем'єр-міністра, а також для президента і суддів Конституційного суду
• Пропонує проведення референдуму
• Надає помилування
• Передає відзнаки та прикраси

Уряд Чорногорії призначається більшістю голосів Парламенту. Уряд:

• Формує та проводить зовнішню політику
• Приймає постанови та інші нормативні акти
• Впроваджує закони
• Укладає міжнародні договори
• Запроваджує організацію і режим роботи державної адміністрації
• Виконує інші обов'язки, передбачені Конституцією

Прем'єр-міністр Чорногорії керує роботою Уряду і подає до Парламенту Програму Уряду, включаючи список запропонованих міністрів. Відставка Прем'єр-міністра призводить до падіння уряду.

Парламент Чорногорії (чорн. Скупштина Црне Горе, Skupština Crne Gore) є законодавча влада Чорногорії. На сьогодні парламент має 81 членів, кожен з яких обирається на чотирирічний термін. Чорногорія має багатопартійну систему з численними політичними партіями, в яких жодна партія часто не має шансів на владу, і політичні партії повинні працювати один з одним, щоб сформувати коаліційний уряд.

Парламент приймає всі закони в Чорногорії, ратифікує міжнародні договори, призначає прем'єр-міністра, міністрів і суддів усіх судів, приймає бюджет і виконує інші обов'язки, встановлені Конституцією. Парламент може проголосувати за недовіру Уряду більшістю членів. Один депутат обирається на 6 тис. виборців, що в свою чергу призводить до скорочення загальної кількості депутатів в Асамблеї Чорногорії.

Мило Джуканочи, кандадиат Демократичної партії соціалістів (ДПС) виграв вибори у першому турі, набравши 53.9 % голосів. Незалежний опозиційний кандидат Младен Боянич прийшов другим з 33.4 % голосів, тоді як Драгинья Вуксанович (СДП) був третім з 8.2 %.^[2]

Чорногорія дотримується принципу поділу влади. Її судові, законодавчі і органи виконавчої влади незалежні один від одного. Судова влада є автономною та незалежною. Постанови судів повинні відповідати Конституції та законам Чорногорії. Призначення на посаду суддів є постійним.

Що стосується юридичної професії, важливо відзначити, що Чорногорія офіційно стала суверенною державою у 2006 році. Згідно з джерелом 2015 року, країна має близько 800 зареєстрованих адвокатів, а адвокатська асоціація існує понад століття.^[3] Хоча Асоціація адвокатів Чорногорії [Advokatska Komora Crne Gore] веде облік, немає жодних вказівок про те, як різні демографічні групи, такі як жінки, потрапили в правове поле.

Чорногорія поділена на 21 общини.

Новий офіційний прапор Чорногорії був прийнятий 12 липня 2004 року законодавчим органом Чорногорії. Новий прапор базується на особистих стандартах короля Нікола I Чорногорії. Цей прапор був червоним із золотою облямівкою, золотим гербом та ініціалами «НІ» кирилицею (відповідно латинсько. NI), що представляли короля Ніколу I. Ці ініціали виключені з сучасного прапора.

Національний день 13 липня відзначає дату 1878 року, коли Берлінський конгрес визнав Чорногорію 27-ю незалежною державою у світі та початок першого народного повстання в Європі проти країн Осі 13 липня 1941 в Чорногорії.

У 2004 році законодавча влада Чорногорії обрала популярну чорногорську народну пісню чорн. «Oj, svijetla majska zoro», як національний гімн. Офіційним гімном Чорногорії під час правління короля Ніколи був серб. «Убавој нам Црној Гори». Музику написав син короля Князь Мирко.