Транспорт Чорногорії

Транспорт Чорногорії
Транспорт Чорногорії
	Транспортна система Чорногорії (мак.)
Територія
Площа	13,8 тис. км² (162-ге)
Рельєф	гірський
Найвища точка	гора Боботов-Кук (2522 м)
Повітряний
Аеропортів	5 (181-ше)
Наземний
Автошляхів	7,7 тис. км (143-тє)
Залізниць	250 км (126-те)
Водний
Узбережжя	293,5 км
Головний порт	Бар
Адміністрування
Орган	Міністерство транспорту і морських справ
Голова	міністр Осман Нуркович

Транспорт Чорногорії представлений автомобільним , залізничним , повітряним , водним (морським, річковим і озерним) , у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 13 812 км² (162-ге місце у світі)^[1]. Форма території країни — відносно компактна ромбовида; максимальна дистанція з півночі на південь — 190 км, зі сходу на захід — 155 км^[2]^[3]. Географічне положення Чорногорії дозволяє країні контролювати транспортні шляхи між країнами Балканського півострова; вихід до вод Світового океану для Косова і Сербії^[4].

Історія становлення і розвитку

Автомобільний

Докладніше: Автомобільний транспорт Чорногорії

Загальна довжина автошляхів у Чорногорії, станом на 2010 рік, дорівнює 7 762 км, з яких 7 141 км із твердим покриттям і 621 км без нього (142-ге місце у світі)^[1].

Див. також: Автошляхи Чорногорії та Номерні знаки Чорногорії

Залізничний

Докладніше: Залізничний транспорт Чорногорії

Загальна довжина залізничних колій країни, станом на 2014 рік, становила 250 км (126-те місце у світі), з яких 250 км стандартної 1435-мм колії (169 км електрифіковано)^[1].

Повітряний

Докладніше: Цивільна авіація Чорногорії

У країні, станом на 2013 рік, діє 5 аеропортів (181-ше місце у світі), з них 5 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються наступним чином (у дужках окремо кількість без твердого покриття):

від 10 тис. до 8 тис. футів (3047-2438 м) — 2 (0);
від 8 тис. до 5 тис. футів (2437—1524 м) — 1 (0);
від 5 тис. до 3 тис. футів (1523—914 м) — 1 (0);
коротші за 3 тис. футів (<914 м) — 1 (0)^[1].

У країні, станом на 2015 рік, зареєстроване 1 авіапідприємство, яке оперує 6 повітряними суднами^[1]. За 2015 рік загальний пасажирообіг на внутрішніх і міжнародних рейсах становив 526,980 осіб^[1]. 2015 року повітряним транспортом перевезення вантажів, окрім багажу пасажирів, не здійснювалось^[1].

У країні, станом на 2012 рік, споруджено і діє 1 гелікоптерний майданчик^[1].

Чорногорія є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — 4O, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU)^[5]^[1]. Аеропорти Чорногорії мають літерний код ІКАО, що починається з — LY^[1].

Див. також: Авіакомпанії Чорногорії та Аеропорти Чорногорії

Водний

Докладніше: Водний транспорт Чорногорії

Морський

Головні морські порти країни: Бар.

Морський торговий флот країни, станом на 2010 рік, складався з 2 морських суден з тоннажем більшим за 1 тис. реєстрових тонн (GRT) кожне (146-те місце у світі), з яких: суховантажів — 1, вантажно-пасажирських суден — 1^[1].

Станом на 2010 рік, кількість морських торгових суден, що зареєстровані під прапорами інших країн — 4 (Багамських Островів — 2, Гондурасу — 1, Словаччини — 1)^[1].

Міський громадський

Докладніше: Міський громадський транспорт Чорногорії

Державне управління

Держава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через міністерство транспорту і морських справ. Станом на 7 грудня 2016 року міністерство в уряді Душко Марковича очолював Осман Нуркович^[6].

Див. також

Економіка Чорногорії

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м ^н Montenegro : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 24 May. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
↑ Атлас світу, 2005.
↑ Дубович І. А., 2008.
↑ Атлас. Економічна і соціальна географія світу, 2010.
↑ (англ.) Convention on International Civil Aviation.
↑ Montenegro : [англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 24 May. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

Література

Українською

Атлас. 10-11 клас. Економічна і соціальна географія світу / упорядники : О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — ISBN 978-966-475-639-3.
Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : Навчальний посібник. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 704 с. — ISBN 978-966-580-239-6.
Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний посібник. — К. : Центр учбової літератури, 2014. — 319 с. — ISBN 978-611-01-0682-5.
Дорошенко В. І. Географія транспорту : Навчальний посібник / В. І. Дорошенко, К. Д. Діденко. — К. : Київський нац. ун-т ім. Т. Шевченка, 2010. — 183 с. — ISBN 978-966-439-329-1.
Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
Економічна і соціальна географія країн світу : Навчальний посібник / За ред. С. П. Кузика. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
Зарубіжна транспортна географія : навчальний посібник / уклад. : Петрашевський О. Л. и др. — К. : Національний транспортний університет, 2015. — 95 с. — ISBN 978-966-632-227-5.
Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни : Підручник. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — ISBN 966-06-0092-5.

Англійською

(англ.) Modern Transport Geography / Hoyle, B. and R. Knowles (eds). — Second Edition,. — London : Wiley, 1998.
(англ.) Rodrigue, J-P. The Geography of Transport Systems. — Fourth Edition. — N. Y. : Routledge, 2017. — 440 с. — ISBN 978-1138669574.
(англ.) Taaffe E. J., Gauthier H. L. and O'Kelly M. E. Geography of transportation. — Second Edition. — N. Y. : Prentice Hall, 1996. — ISBN 0-13-368572-1.
(англ.) Black, W. Transportation: A Geographical Analysis. — N. Y. : Guilford, 2003.

Російською

(рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
(рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
(рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
(рос.) Шаповал Н. С. Транспортная география и транспортные системы мира : учебное пособие. — К. : Центр учбової літератури, 2006. — 188 с. — ISBN 000-0000-00-4.
(рос.) Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны / под ред. С. Б. Лаврова, Н. В. Каледина. — М. : Гардарики, 2002. — 928 с. — ISBN 5-8297-0039-5.
(рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.