Афроамериканці — найбільша расова меншина США і друга за кількістю расова група (після білих).
У 2008 році президентом США вперше у історії було обрано афроамериканця Барака Обаму, матір якого була білою американкою, а батько — іммігрантом з Кенії. .::::::::::::::::читати далі
Америка́но-мексика́нська війна́ — військовий конфлікт між США та Мексикою в 1846—1848 роках. У Мексиці війну називають Північноамериканською інтервенцією або Війною 47-го року. Війна виникла як наслідок претензій Мексики на Техас після його анексії Сполученими Штатами Америки. Після війни за незалежність Техасу, Мексика відмовилася визнати втрату Техасу, і заявила про свої наміри повернути цю територію назад, вважаючи її власною бунтівною провінцією. Також причинами війни стали експансія американців на захід, політична нестабільність у Мексиці та нездатність мексиканського уряду керувати віддаленими північними провінціями після війни за незалежність. Більшість техасців вітали початок війни. У США її підтримували демократи, але критикували віги. Щодо Мексики, то тут ця війна стала справою національної честі та вважалася способом повернути втрачені землі.
Найважливішими наслідками війни стали значні територіальні втрати Мексики, у результаті яких провінції Верхня Каліфорнія та Нова Мексика були віддані США, — землі сучасних штатів Каліфорнія, Нью-Мексико, Аризона, Невада та Юта. Американські політики провели в напруженні декілька років, обговорюючи проблему рабовласництва на нових територіях, і нарешті зважилися на Компроміс 1850 року (лише Каліфорнія була визнана штатом, вільним від рабства)..::::::::::::::::читати далі
Плакат у Бостоні, що попереджує чорношкірих про дії поліції, яка займалася затриманням рабів-утікачів. 24 квітня 1851
Закон про рабів-утікачів 1850 (англ.Fugitive Slave Law of 1850) — закон у США, який дозволяв пошук і затримання рабів-утікачів на територіях, де рабство було вже скасовано. Був прийнятий 18 вересня1850Конгресом.
Закон зобов'язував населення усіх штатів держави активно брати участь у пошуках рабів, що втекли від своїх господарів. Він передбачав суворе покарання для рабів-утікачів, тих, хто їх переховував або не допомагав їх пошуку. У всіх південних та північних штатах призначалися особливі уповноважені у ловлі рабів; цим уповноваженим слід було надавати будь-яку необхідну їм допомогу. Для тих, хто допомагав рабам, був установлений штраф у розмірі 1000 доларів (26 600$ на курс 2011 року) або ув'язнення терміном у шість місяців.
Спійманих рабів поміщали у в'язницю і під озброєною охороною повертали власнику. Щоби раб був визнаний утікачем,.::::::::::::::::читати далі
Кванза (англ.Kwanzaa, [ˈkwɑːn.zə]) — це тижневе свято, що відзначається у США і в інших країнах африканської діаспори[en] в Америці. Святкування вшановує африканську спадщину в афроамериканській культурі[en] і триває з 26 грудня по 1 січня, завершуючись обміном подарунками.> Кванза має сім основних принципів (Nguzo Saba). Свято започаткував Маулана Каренга[en]; уперше його відзначили у 1966-67 роках.
Маулана Каренга придумав Кванзу в 1966 році, як перше суто афроамериканське свято, (див. також Juneteenth). За словами Каренги, назва «Кванза» походить від вислову matunda ya kwanza мовою суахілі, що означає «перші плоди врожаю», хоча звичайним перекладом буде просто «перші плоди». Вибір суахілі, східноафриканської мови, відображає її статус як символу панафриканізму, особливо в 1960-ті роки, хоча більша частина трансатлантичної работоргівлі, внаслідок якої африканці опинилися в Америці, відбувалася в Західній Африці.
Кванза — це святкування, корені якого сягають чорного націоналістичного руху 1960-х, воно було започатковане, щоб допомогти афроамериканцям воз'єднатися зі своєю африканською культурною та історичною спадщиною через об'єднання в медитації і вивченні африканських традицій і Nguzo Saba, «семи принципів африканської спадщини», які, за словами Каренги, є «комунітарною африканською філософією». ..::::::::::::::::читати далі.
Мартін Лютер Кінг народився у родині пасторабаптистської церкви. У 1944 році, не закінчивши середньої школи, склав іспити і вступив у коледж Морхауса для кольорових в Атланті. Тоді ж став членом Національної асоціації прогресу кольорового населення (НАПКН). У 1947 р. Кінг прийняв сан і став помічником батька в церкві. Закінчивши коледж із ступенем бакалавра соціології в 1948 році, Кінг перейшов на навчання у Теологічну семінарію Крозера в Честері (штат Пенсильванія), де в 1951 р. одержав ступінь бакалавра богослов'я. Призначена йому стипендія дозволила вступити в аспірантуру Бостонського університету, де в 1955 р. Кінг захистив дисертацію, ставши доктором філософії.
Ще раніше, в 1954 році Мартін Лютер Кінг став пастором у баптистській церкві в Монтгомері, штат Алабама, де й організував комітети соціальних дій, збирав кошти для НАПКН. Після інциденту з активісткою Розою Паркс — швачку було заарештовано за відмову поступитися місцем в автобусі білому пасажирові — у грудні 1955 р. у Монтгомері утворюється Асоціація вдосконалення, і Кінг стає її президентом. Під керівництвом Кінга негритянська громада бойкотувала транспорт Монтгомері 382 дні. У листопаді 1956 р. Верховний суд США визнав закон про сегрегацію в Алабамі неконституційним. У грудні того ж року чорні й білі вперше користувалися автобусами спільно.
Унікальний внесок Кінга в справу захисту прав людини зумовила його схильність до принципів християнської філософії.::::::::::::::::читати далі
Вільям Едуард Беркхардт Дюбуа (англ.William Edward Burghardt Du Bois, скорочення W. E. B. Du Bois, Дюбойс; 1868—1963) — афроамериканський громадський діяч, панафриканіст, соціолог, історик і письменник.
Дюбуа народився 23 лютого 1868 року біля в Грейт-Баррінгтоні (Массачусетс, США). Мулат (як мати, так і батько мали змішане походження). У 1895 році він став першим американцем з африканським корінням, що отримав ступінь доктора філософії Гарвардського університету, а через два роки став професором історії та економіки Атлантського університету, зайнявшись вивченням питань про соціальне становище афроамериканців. Він прийшов до висновку, що соціальні зміни відбудуться лише під впливом протестів. Погляди Дюбуа і його однодумців з числа освіченої чорної молоді були опозиційні ідеям іншого активіста за права афроамериканців того часу — Букера Вашингтона, який виступав за соціальну інтеграцію чорних і білих за допомогою відмови перших від негайного надання їм рівноправності, в той час як Дюбуа вважав вірним шляхом боротьбу за здобуття вищої освіти хоча б «обдарованою десятою частиною» (talented tenth) афроамериканців, яка б працювала на благо розвитку афроамериканців..::::::::::::::::читати далі
25 лютого2002 Вінус очолила рейтинг найкращих тенісисток WTA. До 2003 Венера доходила чотири рази до фіналів Великого шолома, але в фіналі їй також чотири рази протистояла сестра Серена, якій вона програвала.
2006 року Вінус взяла участь лише в шістьох турнірах. У Варшаві, а також на Rolan Garros'і вона досягла чвертьфіналу, в Римі — напівфіналу. Виступаючи на турнірі в Люксембурзі, граючи проти польки Агнешки Радванської, отримала травму обох зап'ясть і через це пропустила всі наступні турніри року.
Чорношкірий раб, після покарання ударами батога. Луїзіана, 1863
Рабство в США — система рабовласництва та використання праці рабів, що існувала в США в 1619–1865 роках. Більшість рабів були африканцями, насильно вивезеними з місць проживання, і їх нащадками.
Вперше африканські невільники були завезені в британську Вірджинію англійськими колоністами в 1619 р. Станом на 1860 рік, з 12-мільйонного населення 15 американських штатів, де зберігалося рабство, 4 мільйони були рабами. З 1,5 млн сімей, що жили в цих штатах, понад 390 тис. сімей мали рабів.
Праця рабів широко використовувався в плантаційному господарстві, дозволяючи отримувати американським рабовласникам високі прибутки. У першій половині XIX століття національне багатство Сполучених Штатів значною мірою було засновано на експлуатації рабської праці. За період з XVI століття по XIX століття в країни Америки було завезено близько 12 мільйонів африканців, з них близько 645 тис. — на територію сучасних США.
У січні 1849-го Авраам Лінкольн вніс до Конгресу білль про заборону рабства у федеральному окрузі Колумбія. Поправку відхилили, хоча позиція загалом була досить поміркованою. Скасування рабства в столиці США не означало його остаточного знищення і було важливим, радше, з морально-етичного погляду: столицю держави, яка претендувала на першість на американському континенті, мали населяти вільні люди. ::::::::::::::::читати далі
«Кохана» (англ.Beloved) — роман американської письменниці Тоні Моррісон, який вийшов в 1987 р. Дія роману відбувається після Громадянської війни (1861-1865 рр..) і заснована на історії чорношкірої рабині Маргарет Гарнер, яка в кінці січня 1856 р. втекла від рабовласника в Кентуккі і переправилася у вільний штат Огайо.
Головна героїня роману — рабиня, яка втекла в Цинциннаті (Огайо). Їй вдається пробути на волі лише двадцять вісім днів, коли за нею і її дітьми приїздить пошуковий загін за законом про втікачів рабів (1850), який давав рабовласникам право переслідувати рабів по всіх штатах. Сеті вбиває свою дворічну дочку, щоб не дати колишнім господарям повернути її назад в Милий Будинок, кентуккську плантацію, звідки Сеті втекла. Через кілька років в будинок Сеті за адресою Блустоун-роуд, 124, Цинциннаті, Огайо, прибуває жінка, що удає з себе її дочку на ім'я Кохана. Історія починається з опису привида: «Негаразд було в будинку номер 124. Хазяйнував там злобливий маленький привид, дух дитини».
Народилася в місті Лорейн, Огайо, США другою з чотирьох дітей у робітничій родині. З дитинства любила читати, серед її улюблених авторів були Джейн Остін і Лев Толстой. Батько, який працював зварником, у вільний час любив розповідати історії з життя чорношкірих жителів Америки, що пізніше знайшло відображення в книгах письменниці.
За підсумками 2019 року перебуває на 8-му місці рейтингу Forbes.
Народився у Філадельфії, штат Пенсильванія, був другим з чотирьох дітей у сім'ї. Батько, Віллард Крістофер Сміт старший працював спеціалістом з холодильного устаткування, мав власне мале підприємство; матір Каролін (Брайт) була шкільним адміністратором. За власним визнанням Вілла, сім'я належала до середнього класу і діти мали можливості для навчання і безпечного дитинства. Коли Віллу виповнилося 13 років, його батьки розійшлися, у школі він навчався посередньо, але завдяки приємній зовнішності та почуттю гумору зажив поваги вчителів та шкільних товаришів. Саме в школі він уперше отримав прізвисько Принц, яке зберіг на довгий час і використовував пізніше у своїй акторській діяльності у зміненому вигляді — Свіжий Принц.
У ситкомі «Свіжий Принц із Бел-Ейр» Вілл Сміт грав роль підлітка схожого на самого себе під своїм сценічним ім'ям — Свіжий Принц. Телесеріал, значною мірою завдяки комічному таланту Сміта, користувався великою популярністю американської аудиторії і вважається початком його акторської кар'єри. Коли ситком закрили 1996 року Вілл Сміт продовжив співати реп вже як сольний виконавець. Завдяки популярності в попередньому телесеріалі, того ж року його запросили на роль у фільмі «День незалежності» (англ.Independence Day), де він зіграв драматичну роль пілота винищувача у боротьбі проти інопланетних інтервентів. Ця стрічка стала блокбастером і закріпила за ним репутацію не тільки як комічного, але як і драматичного актора..::::::::::::::::читати далі
Обрані афроамериканці. Артисти сцени та творці музики
Бійо́нсі Жизе́ль Но́улз-Картер (англ.Beyoncé Giselle Knowles-Carter; нар.4 вересня1981(19810904)) — американська виконавиця в стилі R&B, музична продюсерка, актриса, танцівниця, модель та дизайнерка моди. Здобула славу наприкінці 1990-х років як лідерка одного з найпопулярнішого гурту усіх часів Destiny's Child.
Після успішних релізів в групі, Бійонсі випустила свій дебютний сольний альбом — «Dangerously in Love», в червні 2003. Альбом став одним із найбільш комерційно успішних альбомів року, що очолювали верхівки чартів Америки і Великої Британії. До нього ввійшли сингли «Crazy in Love» і «Baby Boy», що займали перші рядки престижних чартів. Альбом приніс Бійонсі п'ять нагород Греммі на 46-ій церемонії вручення Греммі в 2004 році.
Другий сольний альбом Бійонсі «B'Day» вийшов 4 вересня2006 року. До альбому увійшли такі сингли, що стали хітами у Великій Британії, як «Deja Vu» и «Beautiful Liar», а також всесвітній хіт «Irreplaceable». Він приніс Ноулз її сьому винагороду Греммі. Всього у неї сімнадцать статуеток Греммі.
У квітні 2016 року співачка випустила новий альбом під назвою «Lemonade», який багато хто називає дуже особистим.[джерело?]
Бійонсі також досягла певного успіху в кіно, знявшись в таких голлівудських фільмах, як комедія 2006 року «Рожева пантера» і мюзикл того ж року «Дівчини мрії», які принесли їй дві номінації на винагороду «Золотий глобус» за гру і за пісню з фільму («Listen»)..::::::::::::::::читати далі
Баскія народився в Нью-Йорку — в Брукліні. Його мати, Матильда, була з Пуерто-Рико, а батько, Джерард, мав гаїтянське коріння. Завдяки цьому Мішель з дитинства вільно розмовляв французькою, іспанською та англійською мовами, читав книги, такі як поезія символистів, міфи й історію. Вже в ранньому віці він проявляв здібності до мистецтва, і його мати це заохочувала.
В 1977, у віці 17 років, Баскія і його друг Al Diaz почали малювати графіті на стінах будинків на Мангеттені, підписувалися «SAMO» або «SAMO shit». Малюнки складалися зі змістовних фраз, зміст яких важко перекласти українською, наприклад, «Plush safe he think. SAMO» («Він думає, що плюш оберігає (його). SAMO») або «SAMO as an escape clause» («SAMO як застереження»). В грудні 1978 р. в Вілладж Войс була опублікована стаття про ці написи. Проєкт закінчився епітафією «SAMO IS DEAD» («SAMO мертвий»). В 1978, Баскія залишає рідний дім, живе з друзями, заробляє на життя продажем футболок і листівок на вулиці. Також у кінці сімдесятих Баскія з друзями організовує групу Gray, яка грає в різних клубах Мангеттена.
В червні 1980-го Баскія бере участь в The Times Square Show, колективній виставці художників. В 1981-му поет і арткритик Рене Рікар]...::::::::::::::::читати далі.