Афроамериканці — найбільша расова меншина США і друга за кількістю расова група (після білих).
У 2008 році президентом США вперше у історії було обрано афроамериканця Барака Обаму, матір якого була білою американкою, а батько — іммігрантом з Кенії. .::::::::::::::::читати далі
Америка́но-мексика́нська війна́ — військовий конфлікт між США та Мексикою в 1846—1848 роках. У Мексиці війну називають Північноамериканською інтервенцією або Війною 47-го року. Війна виникла як наслідок претензій Мексики на Техас після його анексії Сполученими Штатами Америки. Після війни за незалежність Техасу, Мексика відмовилася визнати втрату Техасу, і заявила про свої наміри повернути цю територію назад, вважаючи її власною бунтівною провінцією. Також причинами війни стали експансія американців на захід, політична нестабільність у Мексиці та нездатність мексиканського уряду керувати віддаленими північними провінціями після війни за незалежність. Більшість техасців вітали початок війни. У США її підтримували демократи, але критикували віги. Щодо Мексики, то тут ця війна стала справою національної честі та вважалася способом повернути втрачені землі.
Найважливішими наслідками війни стали значні територіальні втрати Мексики, у результаті яких провінції Верхня Каліфорнія та Нова Мексика були віддані США, — землі сучасних штатів Каліфорнія, Нью-Мексико, Аризона, Невада та Юта. Американські політики провели в напруженні декілька років, обговорюючи проблему рабовласництва на нових територіях, і нарешті зважилися на Компроміс 1850 року (лише Каліфорнія була визнана штатом, вільним від рабства)..::::::::::::::::читати далі
Плакат у Бостоні, що попереджує чорношкірих про дії поліції, яка займалася затриманням рабів-утікачів. 24 квітня 1851
Закон про рабів-утікачів 1850 (англ.Fugitive Slave Law of 1850) — закон у США, який дозволяв пошук і затримання рабів-утікачів на територіях, де рабство було вже скасовано. Був прийнятий 18 вересня1850Конгресом.
Закон зобов'язував населення усіх штатів держави активно брати участь у пошуках рабів, що втекли від своїх господарів. Він передбачав суворе покарання для рабів-утікачів, тих, хто їх переховував або не допомагав їх пошуку. У всіх південних та північних штатах призначалися особливі уповноважені у ловлі рабів; цим уповноваженим слід було надавати будь-яку необхідну їм допомогу. Для тих, хто допомагав рабам, був установлений штраф у розмірі 1000 доларів (26 600$ на курс 2011 року) або ув'язнення терміном у шість місяців.
Спійманих рабів поміщали у в'язницю і під озброєною охороною повертали власнику. Щоби раб був визнаний утікачем,.::::::::::::::::читати далі
У контексті історії рабства Америки вільні кольорові люди (фр. gens de couleur libres; ісп. gente de color libre) були людьми змішаного африканського, європейського, а іноді і індіанського походження, які не були поневолені. Цей термін виник у французьких колоніях, включаючи Французьку Луїзіану та поселення на Карибських островах, такі як Сан-Домінго (Гаїті), Сент-Люсія, Домініка, Гваделупа та Мартиніка, де склалася окрема група вільних кольорових людей. Звільнені африканські раби були включені в термін аффранчі[en], але історично вони вважалися відмінними від вільних темношкірих людей. На цих територіях та великих містах, зокрема Новому Орлеані та тих містах, які належали іспанцям, розвивався значний клас передусім вільних людей змішаної раси. Колоніальні спільноти класифікували людей змішаної раси різними способами, в цілому пов'язаними з зовнішніми ознаками та африканським походженням. Расові класифікації були численними в Латинській Америці.
Термін gens de couleur часто застосовувався у західноіндійськихколоніях Франції до скасування рабства, де це була коротка форма ens de couleur libres. Він конкретно стосувався вільних людей змішаної раси, насамперед африканських та європейських.
У тринадцяти колоніях, розселених англійцями (які згодом стали {{США}}), термін вільний {{негр}} часто використовувався для охоплення одного і того ж класу людей - тих, хто юридично вільний і етнічно африканського походження.
З кінця 18-го століття до початку гаїтянської революції, Сан-Домінго було юридично розділене на три групи: вільні білі люди; звільнені (аффранчі) та раби . Більше половини аффранчі були вільними кольоровими людьми; інші вважалися звільненими чорними рабами. Крім того, марони (утікаючі раби) іноді мали змогу створити незалежні невеликі громади та своєрідну свободу в горах, поряд із поселеннями споконвічних таїнських людей Гаїті. .::::::::::::::::читати далі
Мартін Лютер Кінг народився у родині пасторабаптистської церкви. У 1944 році, не закінчивши середньої школи, склав іспити і вступив у коледж Морхауса для кольорових в Атланті. Тоді ж став членом Національної асоціації прогресу кольорового населення (НАПКН). У 1947 р. Кінг прийняв сан і став помічником батька в церкві. Закінчивши коледж із ступенем бакалавра соціології в 1948 році, Кінг перейшов на навчання у Теологічну семінарію Крозера в Честері (штат Пенсильванія), де в 1951 р. одержав ступінь бакалавра богослов'я. Призначена йому стипендія дозволила вступити в аспірантуру Бостонського університету, де в 1955 р. Кінг захистив дисертацію, ставши доктором філософії.
Ще раніше, в 1954 році Мартін Лютер Кінг став пастором у баптистській церкві в Монтгомері, штат Алабама, де й організував комітети соціальних дій, збирав кошти для НАПКН. Після інциденту з активісткою Розою Паркс — швачку було заарештовано за відмову поступитися місцем в автобусі білому пасажирові — у грудні 1955 р. у Монтгомері утворюється Асоціація вдосконалення, і Кінг стає її президентом. Під керівництвом Кінга негритянська громада бойкотувала транспорт Монтгомері 382 дні. У листопаді 1956 р. Верховний суд США визнав закон про сегрегацію в Алабамі неконституційним. У грудні того ж року чорні й білі вперше користувалися автобусами спільно.
Унікальний внесок Кінга в справу захисту прав людини зумовила його схильність до принципів християнської філософії.::::::::::::::::читати далі
Патрісія Ера Бас (англ.Patricia Bath; 4 листопада 1942 — 30 травня 2019) — лікарка-офтальмологиня та вчена-лазерка, була вченою-інноваторкою і винахідницею шляхів для запобігання сліпоти. Її досягнення включають винахід нового пристрою та методики для хірургії катаракти, створення нової дисципліни, відомої як «офтальмологія громади», та призначення на посаду викладачки кафедри офтальмології в США, в Drew-UCLA в 1983 році. Вона є першою афроамериканкою, що отримала ординатуру з офтальмології та медичний патент. Патрісія винайшла зонд Laserphaco для лікування катаракти в 1986 році.
Патрісія Бас народилася 4 листопада 1942 року в Гарлемі (Нью-Йорк, США). Її батько був колишнім морським піхотинцем, який полюбляв розповідати дочці про подорожі та різні культури, а мати, звичайна домогосподарка, пробудила цікавість Патрісії до науки ще в малому віці, подарувавши їй хімічний набір.
Дівчина сумлінно працювала над інтелектуальними заняттями, розививала власні здібності і у віці 16 років стала однією з небагатьох, хто отримали право на відвідування семінарів з дослідження раку, що були організовані Національним науковим фондом. Керівник програми був вражений здібностями Бат, що відтак включив її результати в наукову роботу, яку пізніше виклав на конференції..::::::::::::::::читати далі
Задрафтований під 3 номером командою «Чикаго Буллз» на драфті 1984 року. За результатами дебютного сезону здобув титул «Новачок року». До 1993 року виступав за «Чикаго Буллз». Після смерті батька в 1993 році певний час грав у бейсбол. 1995 року повернувся до баскетбольної кар'єри за клуб з Чикаго. 1998 року заявив про завершення кар'єри, але 2001-го знову повернувся в НБА і виступав за «Вашингтон Візардс». Останню гру в НБА Джордан зіграв 16 квітня 2003 року.
За свою кар'єру в НБА провів 1072 гри, його доробок за цей час становив 32292 очка, 6672 підбирання, 5633 результативні передачі, 2514 перехоплень та 893 блокшоти.
Олімпійським чемпіоном Джордан ставав 1984 року у статусі аматора та 1992-го в складі «Дрім тім» вже в статусі професіонала.
Джордан зіграв самого себе у фільмі «Космічний баскетбол» (1996). Весною 2020 року вийшов документальний спортивний міні-серіал Останній танець, що розповідає про кар'єру Майкла Джордана під час фінального сезону із Чикаго Буллз..::::::::::::::::читати далі
Чорношкірий раб, після покарання ударами батога. Луїзіана, 1863
Рабство в США — система рабовласництва та використання праці рабів, що існувала в США в 1619–1865 роках. Більшість рабів були африканцями, насильно вивезеними з місць проживання, і їх нащадками.
Вперше африканські невільники були завезені в британську Вірджинію англійськими колоністами в 1619 р. Станом на 1860 рік, з 12-мільйонного населення 15 американських штатів, де зберігалося рабство, 4 мільйони були рабами. З 1,5 млн сімей, що жили в цих штатах, понад 390 тис. сімей мали рабів.
Праця рабів широко використовувався в плантаційному господарстві, дозволяючи отримувати американським рабовласникам високі прибутки. У першій половині XIX століття національне багатство Сполучених Штатів значною мірою було засновано на експлуатації рабської праці. За період з XVI століття по XIX століття в країни Америки було завезено близько 12 мільйонів африканців, з них близько 645 тис. — на територію сучасних США.
У січні 1849-го Авраам Лінкольн вніс до Конгресу білль про заборону рабства у федеральному окрузі Колумбія. Поправку відхилили, хоча позиція загалом була досить поміркованою. Скасування рабства в столиці США не означало його остаточного знищення і було важливим, радше, з морально-етичного погляду: столицю держави, яка претендувала на першість на американському континенті, мали населяти вільні люди. ::::::::::::::::читати далі
Роккі Бальбоа востаннє повернувся у світ професійного боксу, і йому належить стати тренером і наставником Адоніса Кріда, сина Аполло Кріда — першого серйозного суперника і близького друга Роккі. На відміну від свого родича, Крід-молодший не відчуває до боксу ні найменшого інтересу, проте в певний момент спортивне минуле батька проявляється у хлопцеві, змушуючи його продовжити шлях, розпочатий Аполло, і поборотися за допомогою Роккі за титул чемпіона.
Тим часом, Роккі, який не раз втрачав близьких йому людей, змушений зіткнутися з таким смертоносним супротивником, який на рингу йому ще не зустрічався..::::::::::::::::читати далі
Елмор Джеймс визначається тим, що одним із найперших почав використовувати прийом слайду на електрогітарі, — і залічується до найвпливовіших блюзових гітаристів післявоєнного періоду, оскільки його музика позначилася на творчості таких гітаристів як-от: Хаунд-Дог Тейлор, Джо Картер, Хоумсік Джеймс, Дж.Б. Хатто та ін. Замітний і тим, що вже в 1980 у числі найперших номінантів до Зали слави блюзу, а у 1992 і до Зали слави рок-н-ролу.
Елмор Брукс народився в округу Холмс, Міссісіпі, і був позашлюбною дитиною п'ятнадцятирічної Леоли Брукс, котра працювала фермером на плантації; ім'я батька — невідоме..::::::::::::::::читати далі
Октавія Батлер народилася в Пасадені (штат Каліфорнія) 22 червня 1947 року. Батько помер рано, мати виховувала її сама. Через хворобливу сором'язливість та розвиток дислексії Октавія погано навчалася у середній школі. Навчання продовжила в Пасаденскому коледжі (1965—1968 роки), вивчаючи літературу на вечірніх заняттях. У цей період Октавії доводилося працювати вдень. Після коледжу вступила в Університет штату Каліфорнія, відвідувала курси, але «перемкнувшись» на навчання у семінарах, університет не закінчила.
У 1969—1970 роках Батлер займається в рамках «Програми відкритих дверей Гільдії американських сценаристів Заходу» (Open Door Program of the Screen Writers' Guild of America, West). Влітку 1970 року, під патронатом Гарлана Еллісона, почала відвідувати відомий шеститежневий «Кларіонський семінар» (Clarion Science Fiction and Fantasy Writers Workshop) в місті Кларіон (штат Пенсільванія). Після цього Батлер повністю переключилася на літературу. Тривалий час жила в Лос-Анджелесі. У вісімдесятих роках була запрошена у СРСР у складі делегації американських авторів. .::::::::::::::::читати далі
За підсумками 2019 року перебуває на 8-му місці рейтингу Forbes.
Народився у Філадельфії, штат Пенсильванія, був другим з чотирьох дітей у сім'ї. Батько, Віллард Крістофер Сміт старший працював спеціалістом з холодильного устаткування, мав власне мале підприємство; матір Каролін (Брайт) була шкільним адміністратором. За власним визнанням Вілла, сім'я належала до середнього класу і діти мали можливості для навчання і безпечного дитинства. Коли Віллу виповнилося 13 років, його батьки розійшлися, у школі він навчався посередньо, але завдяки приємній зовнішності та почуттю гумору зажив поваги вчителів та шкільних товаришів. Саме в школі він уперше отримав прізвисько Принц, яке зберіг на довгий час і використовував пізніше у своїй акторській діяльності у зміненому вигляді — Свіжий Принц.
У ситкомі «Свіжий Принц із Бел-Ейр» Вілл Сміт грав роль підлітка схожого на самого себе під своїм сценічним ім'ям — Свіжий Принц. Телесеріал, значною мірою завдяки комічному таланту Сміта, користувався великою популярністю американської аудиторії і вважається початком його акторської кар'єри. Коли ситком закрили 1996 року Вілл Сміт продовжив співати реп вже як сольний виконавець. Завдяки популярності в попередньому телесеріалі, того ж року його запросили на роль у фільмі «День незалежності» (англ.Independence Day), де він зіграв драматичну роль пілота винищувача у боротьбі проти інопланетних інтервентів. Ця стрічка стала блокбастером і закріпила за ним репутацію не тільки як комічного, але як і драматичного актора..::::::::::::::::читати далі
Обрані афроамериканці. Артисти сцени та творці музики
Ві́тні Елі́забет Г'ю́стон, інколи Х'юстон (англ.Whitney Elizabeth Houston, 9 серпня1963, Нью-Арк, США — 11 лютого2012, Беверлі-Гіллз, США) — американська попспівачка, що співала також у стилях R&B та ґоспел. Одна з найуспішніших співачок світу і, ймовірно, разом із Майклом Джексоном, — серед темношкірих музикантів: кількість проданих нею записів оцінюють у 170 мільйонів примірників.
Розпочала творчу кар'єру 1985 року, видавши епонімний альбом. Зігравши одну з головних ролей та виконавши музичні партії у фільмі «Охоронець» (англ.«The Bodyguard»), була дуже популярною у 1992. Її балада «Завжди кохатиму тебе» (англ.«I Will Always Love You»), виконана в кінофільмі, стала світовим хітом.
Згідно з «Книгою рекордів Гіннеса», Г'юстон є найбільш нагороджуваною артисткою всіх часів (англ.«The Most Awarded Female Artist of All Time»). Зокрема, це 6 нагород «Ґреммі», 15 нагород «Billboard Music Awards», 21 нагорода «American Music Awards», дві нагороди «Еммі», «BET Lifetime Achievement Award» та інші.
Вітні Елізабет Г'юстон народилася 9 серпня 1963 року в місті Іст-Оранж (штат Нью-Джерсі, США)..::::::::::::::::читати далі
Баскія народився в Нью-Йорку — в Брукліні. Його мати, Матильда, була з Пуерто-Рико, а батько, Джерард, мав гаїтянське коріння. Завдяки цьому Мішель з дитинства вільно розмовляв французькою, іспанською та англійською мовами, читав книги, такі як поезія символистів, міфи й історію. Вже в ранньому віці він проявляв здібності до мистецтва, і його мати це заохочувала.
В 1977, у віці 17 років, Баскія і його друг Al Diaz почали малювати графіті на стінах будинків на Мангеттені, підписувалися «SAMO» або «SAMO shit». Малюнки складалися зі змістовних фраз, зміст яких важко перекласти українською, наприклад, «Plush safe he think. SAMO» («Він думає, що плюш оберігає (його). SAMO») або «SAMO as an escape clause» («SAMO як застереження»). В грудні 1978 р. в Вілладж Войс була опублікована стаття про ці написи. Проєкт закінчився епітафією «SAMO IS DEAD» («SAMO мертвий»). В 1978, Баскія залишає рідний дім, живе з друзями, заробляє на життя продажем футболок і листівок на вулиці. Також у кінці сімдесятих Баскія з друзями організовує групу Gray, яка грає в різних клубах Мангеттена.
В червні 1980-го Баскія бере участь в The Times Square Show, колективній виставці художників. В 1981-му поет і арткритик Рене Рікар]...::::::::::::::::читати далі.
.jpeg)
.jpg){kind=small}
.jpg){kind=small}
.jpg){kind=small}
.jpg){kind=small}
_2003.jpg){kind=small}
.jpg){kind=small}
.jpg){kind=small}
.jpg){kind=small}
_(cropped).jpg){kind=small}
.jpg){kind=small}
.jpg){kind=small}
