Порівняльна психологіяПорівня́льна психоло́гія — галузь психології, яка вивчає та порівнює психологічні особливості людини та тварин, для виявлення загальних принципів та закономірностей. Дисципліна приділяє особливу увагу психологічній природі людини порівняно з іншими тваринами, психологію яких вивчає зоопсихологія.[1] Предмет порівняльної психологіїВ рамках порівняльної психології вивчаються різні аспекти поведінки та когнітивних процесів, включаючи навчання, пам'ять, увагу, сприйняття, емоції, мотивацію, соціальну поведінку та комунікацію.[2] Дослідження здійснюються в різних контекстах, наприклад, в природному середовищі або в контрольованих лабораторних умовах.[3] Порівняльна психологія має важливе значення для розуміння еволюції когнітивних процесів та поведінки.[4] Через спільний еволюційний розвиток багато видів тварин мають подібні механізми поведінки та когнітивних процесів.[5] Вивчення цих механізмів в контексті порівняльної психології дозволяє отримати важливі висновки про людську психіку.[6] Важливо відзначити, що порівняльна психологія не обмежується лише вивченням схожостей між видами. Вона також вивчає різницю в поведінці та когнітивних процесах між видами, що може бути важливим для розуміння унікальних характеристик людини.[7] Порівняльна психологія, таким чином, є важливим інструментом для розкриття загальних закономірностей, а також унікальних особливостей поведінки та когнітивних процесів у різних видів.[8] При дослідженні тварин порівняльна психологія концентрується на розрізненні якісних, а також кількісних показників спільних рис та відмінностей у поведінці тварин (включаючи людину). Такі показники мають важливе застосування у таких галузях, як психологія, соціологія, зоологія, еволюційна біологія, нейронаука, дресирування тварин та інші.[9][1] ІсторіяПорівняльна психологія має давні традиції. В записаній історії склалося два різні погляди на ставлення людини до нижчих тварин. Один, який для зручності називають поглядом на людину нерозумну, наголошує на відмінності в тому, що взагалі заперечує схожість, і випливає з традиційних релігійних розповідей про окреме створення людей і тварин; інший, еволюційний погляд, підкреслює як подібність, так і відмінність.[1] Арістотель виділяв три рівня складності функціонування психіки: рослинний, тваринний та людський.[10] До першого рівня відносять фізіологічні реакції в рослин та одноклітинних тварин, чутливість живої клітини до фізичних або хімічних подразників та сприченена подразненням рухливість (наприклад, тропізми). Арістотель приписував раціональну здатність людям поодинці, менші здібності — тваринам. Розвиток в радянський період історіїРадянська наука жорстко прив'язувала поняття психіки до її матеріального носія — мозку. Тому огляд П. п. починається з кишково-порожнинних та хробаків, у яких з'являються зачатки нервової системи. Три основні стадії:
Те, що, на думку Лєонтьєва, принципово відрізняє від найрозвиненіших тварин (дельфіни, примати) людину, це — поняття особистість. СучасністьСучасна наукова точка зору вважає людей високорозвиненими тваринами; дані свідчать про те, що безперервність еволюції організмів забезпечує основу для істотних психологічних схожостей та відмінностей між нижчими та вищими тваринами, включаючи людей.[1] На сьогодні прийнято говорити про психічну діяльність представників тваринного світу. В радянській психології помітною в цій галузі є робота О. М. Лєонтьєва «Проблемы развития психики» М., 1965. Учень Л. С. Виготського, О. М. Лєонтьєв виділив ряд стадій та рівнів розвитку психіки. Свідомість тваринДослідження 2010-х та 2020-х років підтвердили наявність ознак свідомості в багатьох тварин зокрема у ссавців, птахів, молюсків, та комах.[11][12] Див. такожДодаткова літератураКниги
Журнали
Примітки
|
Portal di Ensiklopedia Dunia
