Російсько-український кордон
Кордон між Україною та РФ має довжину 2295 км і простягається від Чорного моря (22,5 км), через Керченську протоку (49 км) до Азовського моря, далі — північного узбережжя Азовського моря й до потрійного стику з Республікою Білорусь на півночі. Суходолом він має довжину 1974 км, морем — 321 км. Кордон є найдовшим у Європі. Кордон існує формально з моменту набуття незалежності України 24 серпня 1991 від Радянського Союзу, і успадкував своє розташування від кордону між УРСР та РРФСР. Демаркаційна лінія між Українською Державою та РСФРР 1918![]() Встановлена за угодою між українськими та німецькими військами, з одного боку, і військами РСФРР — з іншого, укладеною в травні 1918 за результатами переговорів у містечку Коренево (нині селище міського типу Курської області, РФ), Конотопі й Курську (нині місто у РФ). Проходила через населені пункти: Сураж — Унеча — Стародуб (нині усі міста Брянської області, РФ) — Новгород-Сіверський — Глухів — Рильськ — Суджа (нині обидва міста Курської обл., РФ) — Куп'янськ. Це була нейтральна зона (див. «Нейтральна зона») шириною 10–40 км, обмежена лінією розташування українських та російських сторін. Заборонялося: вступ до цієї зони й перехід через неї військових частин, патрулів, реквізиція тут продовольчих запасів тощо. Питання про остаточне визначення демаркаційної лінії вздовж усього українсько-російського кордону розглядалося на українсько-російських мирних переговорах (травень-жовтень 1918), але вирішено не було. Лінію було одноосібно ліквідовано 24 листопада 1918 циркуляром Наркомату закордонних справ РСФРР: у циркулярі констатувалося, що внаслідок анулювання Брестського мирного договору РСФРР з державами Четверного союзу 3 березня 1918 Радянська Росія більше не визнає Україну самостійною державою СучасністьЛінія кордону України та Росії на суходолі визначена двостороннім договором цих держав від 28 січня 2003 року. Російсько-українська війна20 березня 2014 року Росія закрила всі пункти пропуску для жителів прикордоння, окрім Олександрівки та Журавлівки[1]. 23 квітня 2014 року на Сумщині прорито перші 20 км протитанкового рову, планувалося ще 200 км[2]. 5 червня 2014 року було закрито вісім пунктів пропуску на кордоні з Росією[3]. 3 вересня 2014 року на засіданні Кабміну Прем'єр-міністром було запропоновано зведення проєкту «Стіна», котрий має зробити кордон із Росією надійно захищеним лінією оборонних фортифікацій. 20 лютого 2015 року Кабмін розпорядився закрити 23 пункту на кордоні з Росією[4]. У травні 2015 року повідомлялося, що Росія вздовж кордону з Україною у Ростовській області, на той час утримуваним проросійськими бойовиками, викопала близько 100 км ровів і звела понад 40 км огорожі.[5] Появу паркану на раніше нерозміченій ділянці кордону в районі контрольно-пропускного пункту Північний біля міста Сорокине повідомлялося у вересні цього ж року.[6] Станом на вересень 2016 року працює 31 пункт пропуску на кордоні з Російською Федерацією[7]. 27 грудня 2017 року, спочатку у тестовому режимі, а з 1 січня 2018 року — запроваджено біометричний контроль[8][9]. Станом на 2018 рік, Росія встановила 100 км паркану із 400 км російсько-українського, який на той час контролювався проросійськими бойовиками.[10] 24 лютого 2022 року о 5 годині ранку за київським часом російська армія почала артилерійський обстріл українських прикордонних застав та прориви військової техніки на всіх контрольованих Україною ділянках сухопутного кордону[11].
Див. також
Примітки
Джерела та література
|
Portal di Ensiklopedia Dunia