У цьому списку наведені всі види плазунів, які мешкають на території Австрії, а також ті види, які вважаються регіонально зниклими, та ті види, які викликають сумніви щодо проживання на території країни. Термінологія наведена відповідно до списку плазунів Європи від Європейської герпетологічної спілки (лат.Societas Europaea Herpetologica), або просто SEH[1].
Потенційно новим видом у герпетофауні Австрії може бути червоновуха черепаха звичайна, яка була інтродукована і мешкає поблизу Відня та в низці інших регіонів. Іншим новим видом може бути Lacerta bilineata, однак її знахідки на території країни поки що не були описані[4]. Були також спроби натуралізувати черепаху середземноморську, однак ці намагання закінчилися невдачею[5]. Ще один вид — Vipera ursinii — вважається зниклим на теренах Австрії (останнє задокументоване повідомлення датується 1973 роком)[6]. Стосовно проживання Vipera aspis, то дані сумнівні[7].
Більшість рептилій зустрічаються на всій території Австрії, наприклад, веретільниця ламка і звичайний вуж. У той же час Zamenis longissimus не трапляється на заході країни, а Natrix helvetica — на сході. Відмічається великий вплив людини на кількість плазунів та місця їхнього проживання, що проявляється у вирубці лісів та урбанізації. Так, веретільниця ламка часто стає жертвою наїздів транспорту, оскільки любить грітися на розігрітому асфальті; відбувається фрагментація та зменшення місць проживання полоза ескулапового через вирубку лісів.[8]
Список
Легенда
Наступні категорії використовуються для позначення охоронного статусу кожного виду за оцінками МСОП та Європейського Червоного списку:
Для більшості плазунів наведений їх статус у ЄЧС (виділений жирним шрифтом – VU, EN, LC). Якщо європейський статус відсутній, то наведено глобальний (звичайним шрифтом – VU, LC, NT). Якщо і такий статус відсутній, то в клітинці стоїть прочерк («-»).
Під українською вернакулярною назвою рептилій наведена локальна вернакулярна назва (у випадку Австрії — німецькою), якщо така існує.
Вид поширений по всій країні, за винятком високогірних регіонів (над 1800 м). Серед оселищ надає перевагу узліссям, чагарникам, посушливим полям, берегам річок, особливо кам'яним, кам'яним руїнам, осипам, кар'єрам та шахтам.
Поширений на сході, півночі та півдні Австрії. Практично не трапляється у високогірних (Альпах) центральних та західних регіонах країни. Полюбляє кам'янисті схили та береги річок, негусті ліси, насипи вздовж доріг, сади, парки, виноградники.
Вид поширений в каринтійских Альпах та в Караванке на висотах від 700 до 1700 м. Надає перевагу вологим місцинам у скелях, трапляється у лісах біля струмків, на порослих мохом осипах.
Ящірка трапляється по всій Австрії на висоті до 1700 м. Серед можливих оселищ: узлісся, парки, фруктові сади, кар'єри, поля, кладовища. У горах полюбляє сонячні південні схили.
Трапляється на півночі, півдні та сході країни (локалітети розташовані вздовж Дунаю, Кампу та Драви та інших річок) на висотах до 1300 м. Полюбляє посушливі теплі місцини: зарослі чагарниками поля, кам'яні осипи та кам'янисті береги, світлі широколистяні ліси, виноградники.
В Австрії наявні декілька локацій: на півдні країни, на півночі між Віднем та підніжжям Альп в Нижній Австрії та в Тіролі. Полюбляє теплі посушливі місцини: скелі, кам'яні осипи, насипи уздовж доріг чи рейок, покинуті кам'яні будови, мури, кладовища.
Новий вид відповідно до SEH, раніше вважався підвидом Z. vivipara. Точне поширення в Австрії невідоме, але ящірка би мала тряплятися на самому півдні країни в каринтійских, гайльтальських, лаванттальських Альпах та Караванке, . Мешкає у подібних до Z. vivipara оселищах.
Ящірка поширена по всій країні, окрім Відня. Трапляється на висотах до 3000 м. Полюбляє вологі місцини. Рівнинні популяції трапляються у болотяних місцинах, на луках, у ровах, гірські — на лісових галявинах, серед рідколісся чи чагарників, на сонячних схилах.
Раніше вважався підвидом N. natrix, з 2017 окремий вид, який в Австрії трапляється у Західному Тіролі та Форальбергу. Полюбляє ті ж природні умови, у яких мешкає N. natrix.
Змія поширена на всій території країни на висоті до 1900 м. Надає перевагу вологим місцинам: болотам, озерам, ставкам, іригаційним каналам, струмкам та річкам. Інколи вуж заповзає далеко від води.
Змія здебільшого зустрічається на сході та півдні країни. Декілька невеликих популяцій існують в Нижній та Верхній Австріях. У порівнянні з попереднім видом ще більше залежить від водойм, у яких проводить більшість часу: річок, озер, стариць, ставків.
Гадюка трапляється тільки на півдні Австрії, у Каринтії та Штирії, на висотах від 350 до 800 м. Полюбляє теплі чагарникові місцини, осипи та валуни. Її також можна побачити на узліссях та серед рідколісся.
Поширена у центральній, західній та південно-західній частинах країни, на висотах до 2500 м. Гірські популяції надають перевагу альпійським лукам та пасовища, узліссям та лісовим галявинам. Рівнинні популяції трапляються суто поблизу боліт та болотних луків.
Найчастіше черепах реєструють у долині Дунаю, неподалік Відня. Наявні знахідки на півдні та півночі країни. Полюбляє порослі очеретом водойми зі слабкою течією або її відсутністю, приміром, ставки, озера, болота.
Потенційно може траплятися на півдні Австрії (згідно з МСОП), однак знахідки не були підтверджені, а тому місцеві герпетологи не відносять її до локальної герпетофауни.
↑Philip Bowles (IUCN SSC/CI Biodiversity Assessment Unit); Jelka Crnobrnja-Isailović (IUCN SSC Amphibian Specialist Group) (30 січня 2023). IUCN Red List of Threatened Species: Iberolacerta horvathi. IUCN Red List of Threatened Species. Архів оригіналу за 8 травня 2025. Процитовано 26 червня 2025.
↑Bowles, P. (2024). Lacerta viridis (Europe assessment) (англійська) . The IUCN Red List of Threatened Species. с. e.T61530A207990559. Процитовано 26 червня 2025.
↑Bowles, P. (2024). Podarcis muralis (Europe assessment) (англійська) . The IUCN Red List of Threatened Species. с. e.T61550A218505859. Процитовано 26 червня 2025.
↑Bowles, P. Zootoca vivipara (Europe assessment) (англ.) . The IUCN Red List of Threatened Species. с. e.T243561476A207991664. Процитовано 26 червня 2025.
↑Crnobrnja-Isailović, J., Tomović, Lj., Dimaki, M., Jelić, D., Strugariu, A., Tudor, M., Strachinis, I., Ajtic, R., Sterijovski, B., Roussos, S.A., Kornilev, Y., Dyugmedzhiev, A., Mebert, K., Avci, A., Schweiger, S. & Cafuta, V. (2024). Vipera ammodytes (Europe assessment) (англ.) . The IUCN Red List of Threatened Species. с. e.T62255A207991981. Процитовано 26 червня 2025.
↑Ulrich Joger (State Natural History Museum, Braunschweig, Germany); Boris Tuniyev (SRLI Reptile Assessment); Milan Vogrin (DPPVN, Rače, Slovenia); Philip Bowles (IUCN SSC/CI Biodiversity Assessment Unit); Richard Griffiths (DICE, University of Kent, Canterbury, UK); Dušan Jelić (Global Reptile Assessment); Milto, Konstantin; Igor Doronin (Zoological Institute, Russian Academy of Sciences); Edvárd Mizsei (University of Debrecen, Hungary) (29 березня 2023). IUCN Red List of Threatened Species: Vipera berus. IUCN Red List of Threatened Species. Архів оригіналу за 29 квітня 2025. Процитовано 26 червня 2025.
↑Luiselli, L. & Vamberger, M. (2024). Emys orbicularis (Europe assessment) (англ.) . The IUCN Red List of Threatened Species. с. e.T7717A207667247. Процитовано 26 червня 2025.
↑Ursenbacher, S., Bowles, P., Martínez-Freiría, F., Pleguezuelos, J.M., Joger, U., Zuffi, M.A.L. & Crochet, P.-A (2024). Vipera aspis (errata version published in 2024) (англ.) . The IUCN Red List of Threatened Species. с. e.T61591A260760059. Процитовано 26 червня 2025.
Jeroen Speybroeck, Wouter Beukema, Bobby Bok, Jan Van Der Voort. Field Guide to the Amphibians and Reptiles of Britain and Europe. — Bloomsbury Natural History, 2016. — 432 с. — (Helm Field Guides) — ISBN Bloomsbury Natural History.